Питання, який вид був попередником людей, неандертальців і денисівців, уже давно викликає запеклі дискусії. Одні антропологи відводили цю роль європейським Homo antecessor, інші вважали прабатьківщиною виду-попередника Азію. Нові знахідки в Північній Африці дозволили припустити, що розгадку варто шукати зовсім в іншому місці.
Еволюційна історія людини, з одного боку, досить добре вивчена: ми можемо простежити її від виникнення прямоходіння близько семи мільйонів років тому до появи перших кам’яних знарядь у австралопітеків і подальшого формування роду Homo. Нещодавно в Марокко також знайшли найдавніші кістки Homo sapiens — людини нашого виду.
Водночас окремі ключові етапи цієї історії залишаються неясними. Наприклад, за даними генетиків, близько 800 тисяч років тому чисельність людей — наших прямих предків — різко скоротилася буквально до кількох тисяч особин, здатних до розмноження. Це надзвичайно близько до порога повного вимирання — так званого ефекту «пляшкового горлечка». Ймовірно, це було пов’язано з падінням пари астероїдів, потужність вибуху одного з яких оцінюють у мільйон мегатонн, що могло спричинити серйозну «астероїдну зиму».
У цей період кількість знахідок кісток людей зменшується настільки суттєво, що стає незрозуміло, що саме відбувалося з їхньою еволюцією. Homo erectus після позначки 0,8 мільйона років тому трапляється значно рідше й лише в окремих регіонах, хоча до цього існував сотні тисяч років поспіль без помітних змін скелета.
За генетичними даними, приблизно між 765 і 550 тисячами років тому відбувся поділ предків трьох пізніших і найрозвиненіших видів людей: Homo sapiens, неандертальців і денисівців. Усі три види вже були по суті «сучасними»: об’єм мозку в них був таким самим або навіть більшим, ніж у сучасної людини. Водночас очевидно, що їхнім безпосереднім предком не міг бути Homo erectus: відмінності між ними надто великі, і генетичні дані також цього не підтверджують. Отже, мав існувати окремий вид-попередник усіх трьох ліній.
Іспанські археологи кілька десятиліть тому висунули на цю роль Homo antecessor, розрізнені кістки якого знайшли в іспанських печерах. Проблема полягала в тому, що повного скелета цього виду досі не знайдено, а без нього складно впевнено визначити його місце в еволюції. До того ж збережені елементи, особливо зуби, виявилися значно ближчими до неандертальців, ніж до нас чи денисівців.
Тепер міжнародна група вчених опублікувала в журналі Nature аналіз кісток людей, які жили близько 773 тисяч років тому на території сучасної Касабланки — столиці Марокко — у так званій Печері гомінідів (Grotte à Hominidés). Вік знахідки визначили за геологічним шаром, у якому були виявлені кістки, і це датування вважається доволі надійним. Річ у тім, що цей шар містить сліди магнітної інверсії Брюнес—Матуяма — періоду, коли магнітні полюси Землі помінялися місцями, а такі події добре датуються. Таким чином, наука отримала рідкісну можливість зазирнути в епоху, близьку до «пляшкового горлечка» людської еволюції, коли чисельність наших предків була критично низькою.
Серед досліджених решток — дві нижні щелепи, низка зубів і кілька хребців двох дорослих особин, одна з яких була невеликого зросту. Повного скелета немає, що значно ускладнює аналіз, проте й наявний матеріал дав чимало важливих даних. Як і у Homo antecessor, що жив у ту ж епоху в Іспанії, ці кістки поєднують архаїчні риси — наприклад, деякі елементи нижньої щелепи нагадують Homo erectus — і водночас доволі прогресивні ознаки.
Однак люди з Касабланки та Homo antecessor належали до різних видів. Зуби марокканських знахідок більше схожі на зуби людей сучасного типу, ніж на неандертальські, тоді як у Homo antecessor ситуація протилежна.
Автори роботи роблять логічний висновок: марокканські знахідки ближчі до предків Homo sapiens. Найдавніші відомі представники нашого виду жили на території сучасного Марокко приблизно на 450 тисяч років пізніше за тих, кого знайшли в Касабланці. Дослідники також нагадують, що всі давні — старші за 90 тисяч років — знахідки, які впевнено відносять до Homo sapiens, походять з Африки або з регіонів Азії поблизу Суецького перешийка.
Тому, вважають учені, найімовірніше, що наш вид виник саме в Африці — від африканського ж виду-попередника. Не можна виключати, що ця форма людей мігрувала через Гібралтар до Іспанії, де еволюціонувала в популяцію Homo antecessor, нащадками якої стали гейдельберзька людина та, зрештою, пізні неандертальці.