Сьогодні регіон Кімберлі на заході Австралії — це посушливі рівнини, червоні скелі та випалена сонцем земля. Важко повірити, але приблизно 250 мільйонів років тому тут плескалася мілководна затока, де мешкали одні з перших «морських чудовиськ» мезозойської ери.
Нове дослідження палеонтологів зі Swedish Museum of Natural History показало, що ця частина стародавнього узбережжя була домом для напрочуд різноманітної спільноти морських амфібій. І що особливо вражає — вони з’явилися всього через кілька мільйонів років після найбільшої катастрофи в історії життя на Землі.
Світ після Великого вимирання
Близько 252 мільйонів років тому відбулося пермсько-тріасове масове вимирання, відоме як «Велике вимирання». Воно знищило до 90% морських видів і близько 70% наземних хребетних. Планета пережила екологічний колапс: клімат різко змінився, океани втратили кисень, екосистеми розпалися. І все ж життя повернулося значно швидше, ніж вважалося раніше.
Скам’янілості з Кімберлі доводять: уже через два мільйони років після катастрофи морські амфібії не лише вижили, а й зайняли різні екологічні ніші.
Загублена знахідка, яка змінила уявлення
Цікаво, що перші рештки цих істот знайшли ще в 1970-х роках на скотарській станції Нунканбах, поблизу ізольованого містечка Дербі. У 1972 році викопні фрагменти описали як представника одного виду — Erythrobatrachus noonkanbahensis.
Проте згодом матеріали розпорошилися по музейних колекціях і фактично були забуті. Лише у 2024 році дослідники повернулися до архівів і застосували сучасне 3D-сканування з високою роздільною здатністю. Результат став несподіванкою: у коробках зберігалися рештки щонайменше двох різних видів.
Окрім великого хижака Erythrobatrachus із широкою головою, виявили ще й представника роду Aphaneramma — струнку, довгоморду амфібію, пристосовану до полювання на дрібну рибу.
Інакше кажучи, в одній і тій самій затоці співіснували два різні хижаки з різними стратегіями виживання.
Морські родичі жаб і саламандр
Ці тварини належали до групи трематозавридів — далеких родичів сучасних жаб і саламандр, які частково повернулися до життя у воді. За формою тіла вони нагадували крокодилів, але зберігали риси давніх амфібій.
Вони стали одними з перших чотириногих, які освоїли морське середовище після пермського колапсу. І зробили це надзвичайно швидко.
Особливо цікавим є рід Aphaneramma. Його скам’янілості знаходили не лише в Австралії, а й у Росії, Пакистані, на Мадагаскарі та навіть в Арктиці. Це свідчить про глобальні міграції вздовж узбереж древнього суперконтиненту Пангеї.
Глобальні «морські шосе» мезозою
На початку тріасового періоду континенти були з’єднані в єдиний масив суші. Уздовж його берегів простягалися мілководні моря — своєрідні «прибережні магістралі», якими морські організми могли швидко поширюватися.
Дослідження показує, що навіть у нестабільному світі після глобальної катастрофи ці амфібії не були ізольованими популяціями. Вони активно розселялися та займали провідні хижацькі позиції в екосистемах — саме в той час, коли починалася ера динозаврів.
Чому це відкриття важливе
Раніше більшість досліджень ранніх мезозойських «морських чудовиськ» зосереджувалася на Північній півкулі. Знахідки в Австралії доводять: відновлення життя мало глобальний характер.
Це означає, що еволюція після катастрофи була не повільним і локальним процесом, а швидким і масштабним перезавантаженням біосфери.
Скам’янілості, які десятиліттями припадали пилом у фондах, сьогодні повертаються до Австралії. А їхнє дослідження, опубліковане 22 лютого в журналі Journal of Vertebrate Paleontology, допомагає краще зрозуміти одну з найважливіших сторінок історії життя на Землі.
Історія цих «морських саламандр» — це нагадування про дивовижну стійкість життя. Навіть після найтемнішої глави в історії планети еволюція знаходить шлях уперед — іноді швидше, ніж ми могли собі уявити.