Космічний підлітковий вік: астрономи вперше спостерігли, як молоді планети «дорослішають»
Астрономи вже добре розуміють, як народжуються планетні системи і як виглядають після мільярдів років еволюції. Однак один етап довгий час залишався майже невидимим — своєрідний «підлітковий період» планет, коли вони швидко змінюються, втрачають первинні атмосфери та перебудовують свої орбіти.
Тепер ученим вдалося вперше зафіксувати таку фазу розвитку безпосередньо. Об’єктом дослідження стала планетна система TOI-2076, якій приблизно 200 мільйонів років — за космічними мірками це дуже молодий вік. Дослідження показало, як саме молоді планети переходять від хаотичного дитинства до стабільної «дорослої» конфігурації.
Система між порядком і хаосом
TOI-2076 обертається навколо молодої зорі класу K — меншої та холоднішої за Сонце. У системі виявлено чотири планети, розміри яких у 1,4–3,5 раза перевищують Землю. Такі світи називають субнептунами — вони більші за Землю, але значно менші за Нептун. Цікаво, що в нашій Сонячній системі аналогів таким планетам немає.
У дуже молодих системах планети часто рухаються у строгих гравітаційних ритмах — так званих орбітальних резонансах. Це означає, що періоди їх обертання пов’язані точними співвідношеннями, а гравітація підтримує стабільну структуру.
Проте більшість зрілих планетних систем таких «ідеальних» конфігурацій уже не має. Астрономи давно підозрювали, що з часом ці резонансні ланцюги руйнуються, але прямих доказів бракувало.
Саме тут TOI-2076 стала ключовою знахідкою. Спостереження за допомогою космічного телескопа TESS і наземних обсерваторій показали: планети системи майже перебувають у резонансі, але вже виходять із нього. Вони поступово віддаляються одна від одної — ніби танцівники, які щойно втратили ідеальний ритм.
Чому планети «худнуть»
Найцікавіші зміни відбуваються не лише з орбітами, а й з атмосферами планет.
Усі чотири світи мають приблизно однакові кам’янисті ядра, однак їхні газові оболонки різко відрізняються:
- найближча до зорі планета повністю втратила атмосферу;
- наступна зберегла близько 1 % газової оболонки;
- дві дальші — приблизно по 5 % своєї маси у вигляді водню й гелію.
Причина — процес, відомий як фотоевapорація.
Молоді зорі випромінюють надзвичайно інтенсивне ультрафіолетове та рентгенівське випромінювання. Воно нагріває верхні шари атмосфер планет настільки сильно, що газ буквально тікає в космос.
Чим ближче планета до зорі — тим швидше вона втрачає атмосферу.
За перші сотні мільйонів років планета може:
- або повністю позбутися газової оболонки,
- або залишити лише тонкий залишок атмосфери.
Як атмосфера змінює орбіти
Комп’ютерне моделювання показало ще один важливий ефект. Коли планета втрачає газ і масу, змінюється її гравітаційний вплив на сусідів.
У результаті:
- резонанс між планетами слабшає;
- орбіти поступово розходяться;
- система переходить у стабільніший стан.
Інакше кажучи, втрата атмосфери допомагає перебудувати всю планетну систему.
Рідкісний знімок космічного «дорослішання»
Спостерігати такі системи надзвичайно складно. Підліткова фаза триває лише кілька сотень мільйонів років — мить порівняно з багатомільярдним життям зір.
Більшість відомих систем або ще дуже молоді, або вже повністю стабілізовані. TOI-2076 стала рідкісним «проміжним кадром», який поєднує обидві стадії.
Це відкриття допомагає пояснити:
- чому компактні планетні системи з часом розширюються;
- як субнептуни перетворюються на кам’янисті світи;
- яким шляхом могла еволюціонувати і рання Сонячна система.
Поки що TOI-2076 — лише один приклад. Астрономам потрібно знайти більше систем аналогічного віку, щоб зрозуміти, чи є такий сценарій еволюції типовим для нашої Галактики. Наступний крок — пошук планет, які прямо зараз втрачають атмосферу, та перевірка нових моделей розвитку планетних систем.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy, фактично дозволило вперше побачити момент, коли планети перестають бути «космічними дітьми» і стають повноцінними світами. І саме цей етап може визначати, які планети зрештою стають придатними для життя.