Історичні наративи не можуть слугувати легітимною підставою для висунення територіальних претензій, захоплення власності чи виправдання агресивних війн, що повністю руйнує логіку сучасної російської пропаганди.
Про це повідомив філософ Володимир Нікітін в ефірі політолога Юрія Романенка.
Використання історії як зброї стало однією з головних характеристик сучасних тоталітарних режимів. Підтасовування фактів, пошук так званої "історичної справедливості" та міфологізація минулого слугують зручною ширмою для виправдання найжорстокіших злочинів проти людяності. Експерт звертає увагу на те, що подібна практика не є новою – свого часу Гітлер також виправдовував свої завоювання особливим розумінням історії про арійців як провідну расу. Сьогодні цю ж сумну естафету перейняла Російська Федерація. Створення штучних псевдоісторичних концепцій, якими займаються наближені до Кремля діячі на кшталт Володимира Мединського, має на меті лише одне – легітимізувати насильство та знищення незалежної української держави в очах власного населення.
Філософ категорично спростовує правомірність такого підходу, наголошуючи на тому, що минуле завжди можна трактувати під різними кутами, а тому воно ніколи не повинно бути фундаментом для сучасного міжнародного права чи встановлення кордонів. "Історія не є підставою для прийняття рішень. Про власність, кому що належить, про владу, хто кому має підпорядковуватися, про території, кому вони належать. Земля взагалі нікому не належить, все живе нікому не належить", – жорстко констатує мислитель.
Він пояснює, що люди постійно намагаються за рахунок історії встановити незмінні відносини та зафіксувати статус-кво на свою користь, ігноруючи реальну багатогранність історичних процесів та право народів на самовизначення.
Яскравим прикладом такої маніпуляції є російський дискурс навколо анексованого півострова. "Ну от як Путін зараз про Україну. Це наше і все. Крим наш. Що означає Крим ваш? Крим – це Крим, який був і грецьким, і генуезьким, і татарським, і турецьким, і російським, і українським, і так далі", – підкреслює експерт.
Він зазначає, що будь-яка історія завжди пишеться з певної, зазвичай дуже суб'єктивної точки зору переможця або замовника, і тому не може вважатися абсолютною істиною чи універсальним мірилом справедливості. Замість того, щоб шукати виправдання своїм хворобливим амбіціям у сивій давнині, сучасні суспільства мають спиратися на актуальні домовленості, міжнародне право та взаємоповагу до існуючого світопорядку, який гарантує безпеку та стабільний розвиток.