Нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Сирії викликав хвилю нерозуміння та відвертого обурення в українському суспільстві, проте за цим кроком стоїть прагматичний план залучення сотень тисяч професійних сирійських найманців до лав Збройних сил України в умовах жорсткого дефіциту особового складу.
Про це повідомив політолог Юрій Романенко у своєму моноефірі.
За словами аналітика, його неприємно вразила та навіть "розчулила" примітивна реакція соціальних мереж на цей надзвичайно важливий дипломатичний крок глави держави. Українці масово почали писати коментарі в стилі "що він там робить" та "знайшов на що час витрачати", абсолютно не усвідомлюючи стратегічних вигод, які Київ може отримати від співпраці з цим регіоном.
"Я от думаю от, ну, наскільки наше суспільство взагалі не розуміє елементарних якихось речей і значення процесів, які відбуваються в не самому далекому від нас регіоні?" – обурився політолог.
Юрій Романенко підкреслює, що Близький Схід зараз перебуває у стадії глобального переформатування, і Україна просто зобов'язана шукати там своє місце. На тлі проблем із західними партнерами та загальної втоми від війни, розширення дипломатичних горизонтів є питанням національного виживання.
Сирія, яка сама пережила багаторічну руйнівну війну, зараз є країною з величезним потенціалом для нестандартних рішень.
"В Сирії величезна кількість людей, які пройшли війну. Це сотні тисяч осіб, які брали участь у тих чи інших угрупованнях, починаючи від асадовських і закінчуючи найрізноманітнішими радикальними ісламськими угрупованнями і не тільки. Плюс курди, які теж дуже непогані бійці. І друзи, курди, багато хто ще", – зазначив експерт.
Романенко наголосив, що в України і Сирії на цьому ґрунті є дуже стійкий збіг інтересів, тому що післявоєнна Сирія, після того, як вигнали Асада, потерпає від нестачі робочих місць, і їй нікуди дівати людей, нічим їх зайняти.
"Починають повертати сирійців, хоча з Європи їх не так інтенсивно повертають, як могли б подумати спочатку. Але з урахуванням того, як закручуються гайки, очевидно, що чим далі, тим більше сирійців з Європи, можливо з Туреччини, будуть повертати назад. Це буде тиснути на уряд у цій нещасній країні, якому потрібно вирішити величезну кількість проблем", – пояснив політолог.
Такий збіг обставин відкриває для України унікальне вікно можливостей. Наша держава гостро потребує мотивованих солдатів, а сирійці шукають застосування своїм бойовим навичкам та способи заробітку. Крім того, у них є спільний з українцями ворог, адже багато з них роками воювали проти режиму Башара Асада та російських військ, що жорстоко бомбили їхні міста.
"Враховуючи наш курс, який був позначений відносно нещодавно, на поповнення української армії найманцями, я думаю, що у Зеленського були всі мотиви говорити саме про це. По-перше, там велика кількість людей, які воювали проти Росії та проти Асада, якого підтримувала Росія, і у яких є відповідні мотиви. По-друге, це люди, які воювали навіть не один рік, а з 2011 року — вважайте, 15 років воювали. Є цілі угруповання та загони, які напевно зберегли якусь структуру. Тому для України це те ж саме, що для Росії брати солдатів з КНДР чи якихось таких країн. Я думаю, що вже в цьому контексті Зеленський зробив абсолютно правильний акцент", – наголосив Романенко.
Залучення організованих сирійських загонів, курдів чи друзів може стати тим самим асиметричним кроком, який допоможе Україні подолати кадрову кризу в армії та вистояти у війні на виснаження.