Історія «Спаржі Волині» почалася не з бізнес-розрахунку, а майже випадково. Близько десяти років тому подружжя Костюків побачило спаржу в Польщі у знайомого, який вирощував її для себе. Для України це була нова й незвична, але перспективна культура.
Своїм досвідом та історією шляху поділилася з AgroPortal.ua виконавча директорка «Спаржа Волині» Ольга Костюк.
Спочатку це був радше експеримент. Родина бачила, що в Україні на той час ця ніша фактично була вільна, тож вирішили спробувати. Не було впевненості, що продукт приживеться на ринку, адже спаржа тоді залишалася екзотикою для українського споживача. Однак саме в цій новизні й побачили шанс.
Сьогодні «Спаржа Волині» — велике сімейне господарство, де під спаржею понад 40 га. Нині тут вирощують лише нідерландські сорти спаржі. За словами Ольги Костюк, саме вони найкраще показали себе на практиці. Для виробника різні сорти мають велике значення, адже вони відрізняються морозостійкістю, ранньостиглістю, товщиною пагонів та іншими агрономічними характеристиками.
Втім, для кінцевого споживача ці нюанси не завжди принципові. Якщо говорити про смакові відтінки, то серед сортів може вирізнятися, наприклад, фіолетова спаржа, яка здається солодшою та дещо іншою за смаком. У майбутньому фермери планують розширювати сортову лінійку.
Окрім класичної спаржі, у господарстві є й так звана «чорна спаржа». Насправді йдеться про скорцонеру — коренеплід, який у побуті іноді називають саме так. Але, як пояснює Ольга Костюк, це зовсім інша культура.
«Спаржа аспарагус — це молодий пагін, який з’являється над землею ранньою весною, а скорцонера, чорна спаржа, — це коренеплід, на смак як молодий волоський горіх. Він за своїми властивостями максимально близький до спаржі», — зазначає вона.