Щороку Україна втрачає близько 320 тисяч осіб – саме стільки жителів налічує типовий обласний центр, наприклад Вінниця. Навіть за найоптимістичнішого сценарію повернення біженців реально очікувати не більше 1,6 мільйона осіб. Решту демографічного дефіциту, особливо в галузях, де вже зараз катастрофічно бракує робочих рук, здатна покрити лише керована трудова міграція.
"Хвиля" пише, що таку думку висловила асоційований експерт CASE Україна Уляна Костенко у колонці для РБК-Україна.
За її словами, питання полягає не в тому, чи готове суспільство до мігрантів. Опитування КМІС фіксують помірний та стабільний рівень ксенофобії в країні. Головна проблема – чи здатна держава управляти цим процесом прозоро. Поки що – ні. Проте існують готові моделі, які Україна могла б запозичити.
Як Канада та Австралія перетворили міграцію на передбачувану систему
Найбільш наочним прикладом того, що міграція може бути одночасно масштабною та контрольованою, є канадська система Express Entry. Кандидат отримує бали за вік, освіту, знання мов та наявність пропозиції про роботу. Прохідний бал публікується у відкритому реєстрі, вся процедура – цифрова, без будь-якої дискреції чиновника та без корупційного вікна.
Ключовий урок цієї моделі: страх перед "чужими" живиться не кількістю прибулих, а відчуттям того, що держава втратила контроль. Бальна система усуває цей страх – не риторикою, а прозорістю.
Австралійська система SkillSelect йде ще далі і додає елемент планування: держава щороку формує перелік дефіцитних професій та визначає квоти. У програмі на 2025-2026 роки передбачено 185 тисяч місць, 71% з яких призначені кваліфікованим мігрантам. Для України цей механізм критично актуальний: лише за два роки кількість офіційно зареєстрованих будівельників скоротилася на 25,4% – до приблизно 300 тисяч осіб. Дефіцит кадрів у галузі сягає 40%, і забудовники вже відкрито просять дозволу наймати мігрантів.
Данський провал та чеський успіх: де межа між інтеграцією та стигматизацією
Гетто виникає не через міграцію як таку, а через міграцію без мовної адаптації, без визнання кваліфікацій та без інтеграційних програм. Данія у 2018 році спробувала боротися з гетто адміністративним тиском – так званим законом Ghetto Package, який вимагав скоротити частку соціального житла в "проблемних" кварталах.
Результат виявився протилежним очікуваному. Стигматизація районів спровокувала відтік заможніших мешканців, середні доходи впали на 2%, а частка малоосвічених зросла на 5%.
Зовсім інакше ситуація виглядає у Чехії. У місті Пардубіце муніципалітет щороку фінансує школи з високою часткою іноземців, щоб полегшити дітям вивчення мови. У Плзені підтримуються регіональні інтеграційні центри.
Швеція за індексом Migrant Integration Policy Index 2025 набирає 86 балів зі 100. Державна програма тривалістю 24 місяці передбачає мовні курси, профкоучинг та підтвердження іноземних дипломів.
Україні варто засвоїти данський урок заздалегідь – до того, як він дасть про себе знати власним гірким досвідом.
Україна вже приваблива – але системи немає
Середня зарплата після оподаткування в Україні зараз сягає 484 доларів на місяць. Це більше, ніж на Філіппінах (345 доларів), у Бангладеш (234 долари) чи Шрі-Ланці (220 доларів). ВВП за паритетом купівельної спроможності становить 21890 доларів проти 12960 доларів в Індії.
Навіть в умовах війни перспектива членства в ЄС робить Україну реальним варіантом для частини трудових мігрантів. На початку 2023 року в українських університетах навчалося понад 51 тисяча іноземних студентів – 28% з Індії, по 10-11% з Китаю та Марокко.
Тобто попит уже є. А системи управління ним – немає. Державна міграційна служба у 2024 році розглядала деякі заяви понад 100 днів. І це в умовах, коли колишньому керівництву ДМС повідомлено про підозру у розкраданні 88 мільйонів гривень. Поки Канада вимірює ефективність міграційної системи тижнями, Україна – кварталами та скандалами.
Чотири кроки, без яких нічого не запрацює
Експерт визначила чотири конкретні заходи, які держава зобов'язана реалізувати.
Перший – запровадити бальну систему відбору мігрантів: відкриту, цифрову, з прохідним балом, який публікується та регулярно оновлюється. Кожен кандидат повинен мати можливість самостійно прорахувати свої шанси ще до подання документів.
Другий – сформувати перелік дефіцитних професій та доручити Міністерству економіки регулярно оновлювати його на основі прогнозів ринку праці. Будівництво, охорона здоров'я, логістика – це мінімальний перший список.
Третій – реформувати ДМС: прибрати дискреційні повноваження чиновників та перевести всі процедури в цифровий формат. Поки службовець особисто вирішує "розглянути чи відмовити" – існує корупція. Поки є корупція – немає системи.
Четвертий – запустити програму інтеграції за шведсько-чеською моделлю: мовні курси, підтвердження дипломів, регіональний розподіл, партнерство з роботодавцями. Мігрант, який не знає мови і не може підтвердити кваліфікацію, – це не ресурс, а проблема.
Керована міграція, підсумовує Костенко, – єдина модель, за якої Україна може одночасно отримати робочі руки для відновлення, зберегти соціальну згуртованість та уникнути гетоїзації. Альтернативою є не збереження статус-кво, а демографічний колапс із людськими потоками, якими ніхто не управляє.
Раніше ми писали, що Україні загрожує друга хвиля міграції після скасування воєнного стану.
“`