Виконавчий редактор аудіопроєктів The Telegraph і ведучий подкасту "Ukraine: The Latest" Френсіс Дірнлі попередив, що Європа не може розраховувати на повернення США до колишньої ролі гаранта безпеки. Інституційні знання про оборону, за його словами, масово виносяться з Білого дому, Пентагону й аналітичних центрів, і відновити це покоління не встигне.
Як передає "Хвиля", про це Дірнлі сказав в інтерв'ю Джонатану Фінку для подкасту Silicon Curtain.
Розмова відштовхувалася від виступу короля Чарльза III перед спільним засіданням Конгресу – першого подібного звернення британського монарха в історії. Король говорив не лише про британські інтереси, а ширше – про Захід і Україну. Більшість палати аплодувала, проте віцепрезидент Джей Ді Венс просидів через українську частину з кислим обличчям.
"Це сталося в умовах Білого дому, який фундаментально незацікавлений у війні або відверто ворожий до неї", – сказав Дірнлі. Як свіжий позитив він навів розморожування заблокованого раніше пакета Пентагону на 400 мільйонів доларів, заслугу приписавши тиску в Конгресі. Однак схема, через яку європейці купують зброю в американців і передають її Києву, може бути перекрита Вашингтоном будь-якої миті, особливо якщо до 2027 року Китай зробить рух щодо Тайваню.
Окрему увагу Дірнлі приділив боротьбі за зовнішню політику між Венсом і держсекретарем Марко Рубіо. За його оцінкою, зірка Венса згасла після Ірану та провалу його ставки на Віктора Орбана в Угорщині. Дірнлі нагадав, як за 48 годин до поразки Орбана Венс особисто закликав угорців голосувати за нього – вчинок, який "не найкраще виглядав" для віцепрезидента. Рубіо ж він характеризує як людину з "яструбиними" поглядами, чиє втручання на переговорах у Женеві було "вкрай позитивним з української точки зору".
Центральна теза редактора Telegraph: бипартійні припущення, на яких трималася західна оборона, більше не є бипартійними. "Нам потрібно серйозно прокинутися до цього хороброго нового світу", – сказав Дірнлі.
Фінк висунув припущення про три конкуруючі ідеології в адміністрації: неоконсерватизм Рубіо, "неотранзакційний імперіалізм" Трампа та ізоляціонізм Венса. Дірнлі посперечався: у Білого дому немає фіксованої ідеології, є хаос рішень "людини, яка прокидається з різними поглядами щодня залежно від того, з ким говорила".
Втім, Дірнлі визнає, що низка дій Вашингтона спрямована на послаблення Європи: спроба забрати з Польщі системи ППО під приводом Ірану, погрози вивести війська з Німеччини, скорочення тренувальних ресурсів у Балтії, "розгойдування" теми Фолклендських островів. "Я не сумніваюся, що за цими діями є намір. Я сумніваюся в тому, що під ними лежить глибоко закорінена філософія", – пояснив він.
Європейських лідерів Дірнлі поділяє на менеджерів і стратегів. Емманюеля Макрона він відносить до тих, хто розуміє ставки, але обмежений політичним контекстом у Франції. Кіра Стармера – до юристів, нездатних оперувати жорсткою силою: "Юрист завжди припускає, що правила гри діятимуть. Ми у світі, де правил більше немає".
На прикладі поразки Орбана редактор Telegraph застеріг від ілюзії, що марш популізму зупинено. За його словами, угорське голосування – це насамперед утома від 16-річного правління, а ключові тези орбанізму, критика ЄС і тиск щодо України нікуди не зникли. Петер Мадьяр, який переміг, теж популіст.
Найрізкіша історична аналогія, до якої повернулися співрозмовники, – Франція 1940 року. На початку війни вона мала більше автомобілів, артилерії та солдатів, ніж Німеччина, але провал комунікацій і хибні припущення про противника коштували їй держави. Дірнлі порівнює нинішній стан західних еліт із 1930-ми: занурені у внутрішню повістку, вони не готуються до наступного удару.