Професор сучасної історії Єльського університету Одд Арне Вестад попередив, що світ повторює структурні передумови, які понад століття тому призвели до Першої світової війни. У книжці "The Coming Storm" та новому інтерв'ю подкасту Decoding Geopolitics історик стверджує: попри зовнішню стабільність, ризики сповзання у війну між великими державами неухильно зростають.
Як передає "Хвиля", посилаючись на бесіду історика з ведучим Decoding Geopolitics Podcast Домініком Преслом, Вестад одразу відкидає дві найпоширеніші історичні аналогії – з Холодною війною і з 1930-ми роками. Обидві, на його думку, структурно не відповідають сьогоднішньому світу.
"Холодна війна була біполярною. Сьогоднішній світ – багатополярний. Великі держави конкурують у межах однієї економічної системи. Цьому передував тривалий період миру між ними і значний рівень економічної та соціальної інтеграції. Це не Холодна війна", – пояснює історик. 1930-ті ж, наголошує він, виросли з катастрофи Першої світової і ні в чому не нагадують нинішнього світу, що звик до тривалої стабільності.
Єдиний справді близький період, наполягає Вестад, – кінець XIX і початок XX століття. Тоді, як і зараз, провідна держава почала демонтувати порядок, який сама ж і збудувала. Тоді це робила Британія, сьогодні – США. Причому Вашингтон, за словами історика, зайшов у цьому процесі "значно далі і значно швидше, ніж Британія коли-небудь до 1914 року". Внутрішня популістсько-націоналістична реакція проти глобалізації, яку США самі ж і запустили, – перший тривожний збіг із довоєнною Європою.
Друга паралель – нездатність провідних держав інтегрувати нову висхідну силу. У Європі такою силою була Німеччина, чий стрімкий економічний підйом сусіди не змогли вписати у власну стратегічну картину. Сьогодні те саме відбувається з Китаєм. Вестад наводить формулу свого колеги по Єлю, історика Пола Кеннеді, яка цинічно влучно описує тодішню британську позицію: "Якби ви просто перестали зростати, малі гуни, то все було б добре". Німеччина відмовилася припиняти своє зростання – як і Китай сьогодні.
Третя і найнебезпечніша паралель – не існування альянсів, а невизначеність навколо них. "До війни 1914 року призвело не саме існування альянсів. До неї призвела невизначеність щодо того, чи спрацюють ці альянси і як великі держави поведуться у разі справжньої кризи", – підкреслив професор. Саме ця невизначеність штовхнула частину німецької еліти до фатальної логіки: якщо велике зіткнення неминуче, краще нехай воно станеться зараз, а не пізніше. Подібний хід думок, побоюється Вестад, може зародитися й сьогодні – у Москві, Пекіні чи деінде – якщо світ переконається, що американські гарантії безпеки більше не діють.
Окремо історик підкреслює: ніхто з нині живих не пережив війни між великими державами, і тому майже ніхто не здатний уявити її масштаб. Він нагадує, що лише за перші два тижні битви на Соммі влітку 1916 року загинуло стільки солдатів, скільки в усіх війнах між великими державами з 1815 по 1914 рік разом узятих. "Оскільки з нами цього не сталося, ми вважаємо, що цього й не станеться. Це помилка – і її вже зробили напередодні 1914 року", – резюмував Вестад.