Війна Росії проти України увійшла у четверту і вирішальну фазу, у якій ініціатива перейшла до Києва, а Москва втрачає одну позицію за іншою. До такого висновку дійшов американський професор-політолог у колонці для впливового американського видання The Spectator.
Як передає "Хвиля", про це пише The Spectator. Автором аналізу став Чарльз Ліпсон – почесний професор політології Чиказького університету, засновник університетської програми з міжнародної політики, економіки та безпеки.
Ліпсон виділяє чотири етапи війни. Перший почався у 2014 році, коли Росія захопила Крим і Донбас за слабкої адміністрації Барака Обами. Другий – повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, яке Путін планував як "триденну спецоперацію" зі швидким захопленням Києва. Третій – багаторічна війна на виснаження, у якій Кремль намагався не допустити перенесення наслідків на Москву і Санкт-Петербург.
За оцінкою професора, нинішня – четверта – фаза докорінно відрізняється від попередніх. Її головна особливість у тому, що поле бою тепер контролюють дрони. "У війні в Україні королеву поля бою повалив скромний дрон", – пише Ліпсон, нагадуючи, що танки з часів Другої світової війни традиційно називали "королевами поля бою".
Дрони змінили все. За даними автора, Росія щомісяця втрачає убитими і важко пораненими щонайменше 30 тисяч військових, а компенсувати ці втрати вдається лише на 70 відсотків. Загальні російські втрати з початку вторгнення Ліпсон оцінює більш ніж у мільйон людей. Новобранців кидають у бій майже без підготовки.
Українські дрони знищили основну частину російського танкового парку, зупинили великі наступальні операції і поступово вибивають радари ППО та контрбатарейні системи. Лише за 2026 рік, зазначає професор, знищено понад сотню таких комплексів. Кремль не має чим їх замінити – російським військовим відмовлено у супутникових даних, критично важливих для наведення.
За оцінкою Ліпсона, Україна тепер має вирішальну перевагу у кількості дронів, програмному забезпеченні і супутниковій розвідці. Удари по нафтовій інфраструктурі вглиб території РФ створюють дефіцит пального і на фронті, і в тилу. Командири противника опинились перед вибором, які об'єкти прикривати, а які залишити без захисту.
Тиск зростає і на внутрішньому фронті. Російські провоєнні блогери вперше відкрито пишуть, що війну виграти неможливо, а окремі – що її вже програно. У "вуличних опитуваннях" зростає кількість скарг на інфляцію і дефіцит. Кремль, як зауважує автор, не справляється з критикою, хоча вона старанно уникає згадки про Путіна особисто.
Сам російський лідер, на думку професора, не позбавлений тих самих побоювань. Путін фактично переховується і майже не з'являється у Москві. Своєрідним сигналом стало і його несподіване нещодавнє повідомлення про готовність уперше зустрітися із Володимиром Зеленським особисто.
Ліпсон вважає, що Дональд Трамп тиснутиме на українського президента, домагаючись компромісного рішення. Утім, Київ навряд чи погодиться віддавати території і отримає підтримку Європи у своєму спротиві. Сполучені Штати, попри неоднозначну позицію Білого дому, продовжують надавати значну допомогу непублічно.
Українці, підсумовує професор, переконані, що виграють війну на виснаження і переживуть путінський режим, який слабшає. У них є зброя, програмне забезпечення, супутникова розвідка і національна рішучість. Єдиним відкритим питанням, на думку Ліпсона, залишається міжнародна підтримка і фінансування, без яких продовжувати боротьбу неможливо.