Ідея зробити Марс придатним для життя давно захоплює науковців і фантастів. Червона планета здається найближчим кандидатом для людської колонізації, але нові розрахунки знову нагадують: шлях до «другої Землі» значно складніший, ніж хотілося б вірити.
Дослідження Slava Turyshev із Лабораторії реактивного руху NASA, опубліковане в APS Open Science, показує, що терраформування Марса впирається не в окремі технологічні проблеми, а в фундаментальні фізичні масштаби, які людство поки просто не здатне подолати.
Планета з п’ятьма «рівнями майбутнього»
Уявно перетворення Марса на придатний для життя світ можна розділити на кілька етапів. Спершу — це нинішній Марс: холодний, майже без атмосфери, де люди можуть вижити лише в герметичних скафандрах і укриттях.
Наступний крок — підняти тиск хоча б до рівня, де вода може існувати у трьох станах одночасно. Далі йдуть більш амбітні сценарії: створення локальних «зелених зон» під куполами, так зване паратерраформування, а згодом — підвищення тиску до рівнів, при яких людина могла б перебувати на поверхні без негайної небезпеки.
Фінальна мета виглядає майже фантастично: повноцінна атмосфера з киснем і азотом, придатна для дихання без допоміжних систем.
Проблема, яку не вирішити «трохи ресурсів»
Ключова складність — масштаб. Навіть щоб трохи підвищити атмосферний тиск Марса, потрібні квадрильйони кілограмів газу. Для повноцінної атмосфери — вже маса, порівнянна з великими супутниками планет Сонячної системи.
І це лише початок. Щоб підвищити температуру планети до рівнів, де може існувати рідка вода, знадобляться гігантські дзеркальні системи площею десятки мільйонів квадратних кілометрів або інші методи глобального «підігріву» планети.
Окрема задача — кисень. Його потрібно сотні мільярдів тонн, і найреалістичніший шлях — розкладання води. Але навіть це означає переробку колосальних обсягів марсіанського льоду.
Найбільша перешкода — енергія
Попри всі матеріальні труднощі, головний бар’єр — енергетика. Для створення повноцінної атмосфери знадобиться приблизно 10²⁵ джоулів енергії. Це рівень, який перевищує нинішнє глобальне споживання людства у десятки разів — і протягом століть безперервної роботи.
Фактично, навіть якщо ресурси Марса дозволяють реалізувати частину процесів, «заплатити» за це енергією ми поки не можемо.
Марс не закритий, але відкладений
Це не означає, що Марс назавжди залишиться недосяжним. Дослідники підкреслюють: часткові рішення — наприклад, великі герметичні комплекси або локальні екосистеми — цілком реальні вже в осяжному майбутньому.
Але повноцінна трансформація планети в землеподібний світ, схоже, залишається справою не десятиліть і навіть не століть, а значно довшої перспективи — якщо взагалі стане можливою. Марс залишається привабливою метою, але не як «нова Земля найближчим часом», а як довгий проєкт цивілізації, яка тільки починає вчитися працювати з планетами.