«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».
Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!
Усі випуски читайте 👉 у спецпроєкті «Мовне питання»
Люди часто запитують про маскулінативи до слів «повія», «шльондра», «хвойда», «курва».
До слова «повія» маскулінатив утворити неможливо, натомість у словнику Агатангела Кримського є «проститутник» і «хвойдник».
На мою думку, «хвойдник» утворювати було не обовʼязково, адже «хвойда» – це слово спільного роду. СУМ-11: «Хвойда, чол. і жін., зневажл. Уживається як лайливе слово. Він сам, пся крев, хвойда і старий балакун, після уманської поразки зализував рани, як той пес побитий (Натан Рибак, «Переяславська Рада»)». А «хвойдник» може означати того, хто ходить по хвойдах.
Від польського вульгаризму «курва» утворюються маскулінативи курвій, курваль, курвар, курвач, курвак – обирайте на свій смак. («Курваль» зафіксоване у словнику Уманця і Спілки 1893–1898 рр.).
Шльондер – цілком нормальний відповідник до слова «шльондра», але це неологізм. Не забуваймо і про слово бабій – той, хто дуже упадає за жінками; залицяльник, зальотник.
А також «бáхур, чол. лайл. Розпусник; залицяльник, полюбовник»: «Познайте, молодиці гожі, – З Енеєм бахурі всі схожі, Щоб враг зрадливих всіх побрав!» (Іван Котляревський, «Енеїда»). У галицькому діалекті «бахур» означає «хлопчик», але в літературній мові це «розпусник».
Також є пара слів «хабáль» і «хабáлиця». «Хабалиця» (рос. «хабалка») – це не те саме, що хамка (жінка, яка грубіянить). У словнику Грінченка «хабалиця» – це «кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница», а «хабаль» – «любовникъ, волокита».
Отже, маємо понад десяток маскулінативів на позначення гульвіси:
- хвойдник;
- проститутник;
- курвій;
- курваль;
- курвар;
- курвач;
- курвак;
- шльондер;
- бабій;
- бахур;
- хабаль.
Користуймося.
• 1 •
Наталя Круглікова: Добрий день, пані Ольго. Хочу запитати стосовно слова «харить». У Львові широко вживають у значенні «мене дістало». Чи вживати в повсякденній мові? Якось і «дістало» не дуже літературно, але зрозуміло. Порадьте, будь ласка, чим питомо українським замінити.
«Харить» – це вульгаризм, що означає «здійснювати статевий акт з кимсь». Леся Ставицька у словнику нецензурної лексики «Українська мова без табу» подає походження від ромського xar – «чоловічий статевий орган».
«Дістало» – розмовне слово, але принаймні не вульгарне. У СУМ-20 подане в десятому значенні: 10. перен., розм. Виводити кого-небудь з терпіння, позбавляти спокою, набридати комусь. Отже, «харити» – некультурне; «діставати» і «допікати» – культурніші, але розмовні; «дошкуляти», «діймати» – літературні.
• 2 •
Микола, Київ: Диктор Дмитро Хоркін у трансляції врочистих заходів до Дня Конституції промовив «панí та панове». Чи правильний наголос у звертанні до жінок на другому складі – «панí»? Чи все ж таки правильно «пáні»?
«Пані» – невідмінювана лексема, і словник Мовно-інформаційного фонду Академії наук України подає у множині один наголос: «пáні». І навіть для слова «паня» (розмовне) у множині теж подає наголос на першому складі. Філолог Олександр Авраменко ж наполягав на тому, що для розрізнення треба вживати «панí», бо це точно множина, натомість коли кажемо «пáні та панове», то можна подумати, що звертаємося до однієї жінки та кількох чи багатьох чоловіків. Логіка в цьому теж певна є, Авраменко посилається на наголос у словнику Грінченка. Особисто я все ж раджу не вигадувати сторонніх наголосів для невідмінюваних слів, інакше тоді треба казати «ледí та джентльмени».
• 3 •
Таміла Колотовічева: Шановна пані Ольго, скажіть, будь ласка, як правильно назвати сережку з перлини? А також картину Яна Вермеєра («Девушка с жемчужной сережкой») і фільм. Дякую. В інтернеті бачу отакі варіанти: «Дівчина з перлиновою сережкою» / «Дівчина з перлинною сережкою» / «Дівчина з перловою сережкою». Коли не тільки каша буває перлова, а й сережка, то чому наголос не на першому «е» (від «пéрли»)?
Зроблений з перлів – це перловий і перлинний: «Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: у сріблястій, прозорій, пишно вигаптуваній .. одежі, .. на шиї .. перлове намисто» (Леся Українка); «Жайворонки, та Божа дрібнота, що лиш вона одна під саму синяву небес, куди око не догляне, збивається, сипала солодкими перлинними трелями» (О. Кобилянська). А слова «перлиновий» немає. Є ще «перлистий» – подібний до перлів, а не виготовлений з них: «Легкая зграя акордів перлистих Із неба на землю поллється» (Леся Українка). Я б назвала сережку все-таки перлинною саме через те, що вже є перлова каша і відповідні асоціації з нею. А зміщення наголосу з першого складу у відносних прикметниках не рідкість: слива – сливóвий, цукор – цукрóвий, перли – перлóвий.
• 4 •
Юлія Овчаренко-Пахарчук: Підкажіть, будь ласка, щодо слова «великан». Мені завжди здавалося, що воно цілком українське, адже природно повʼязується зі словом «великий». Чому тоді часто рекомендують замінювати його на «велетень»? Цікаво зрозуміти мовне пояснення.
«Великана» немає в українській мові. Як і ви, вважаю, що це нелогічно, адже етимологічний словник відводить слово «великан» до прасловʼянського *velьjь – «міцний, сильний, могутній», ѵеlікъ вважається формою займенникового походження, як і kolikъ, tolikъ, jelikъ. А «велетень» відходить від «велет, волот» (богатир). Вважаю, що мало би бути два слова, але лексикографічно «великан» не закріплене. Хоча у словнику Грінченка проскочив прикметник «великанський» («великана» немає). Цікаво, що загалом у російській мові «-канів» більше: «великан», «старикан», «истукан». У нас це «велетень», «стариган», «бовван». Щоправда, в українській теж є «політикан» і «критикан». Не втомлюся повторювати: мова нелінійна.
• 5 •
Тетяна: Маю питання: 1. Навіщо вибачаються за тавтології? 2. Яким словом користувались до появи слова «наратив»?
Бо тавтологія і плеоназм – це надмірність мовних засобів, тобто лексичні помилки. Хоча в народній творчості є «думу думати», «казку казати», «ридма ридати» тощо. За такі тавтології точно просити вибачення не треба. Тавтологія – це спільнокоренева надмірність («масло масляне»), а плеоназм – різнокоренева (колись була реклама «вбиває мікроби на смерть», а потім виправили: «вбиває наповал»). Наратив – це термін літературознавства, що означає «оповідь, виклад». Зараз його вживають переважно у значенні «концепція». Тому, наприклад, словосполуку «російський наратив» можна замінити хіба що словосполукою «російська пропагандистська теза».
• 6 •
Людмила Литвин: Пані Ольго, одна особа зробила мені зауваження, мовляв, діти не граються, а бавляться, бо «гратися» – русизм. Це правда? Також мене цікавить, правильно гратися в хованки чи грати.
Бавитися і гратися – синоніми, але не абсолютні. Бавитися – це передусім забавлятися, весело проводити час. А «гратися» передбачає гру, тобто забаву з правилами. І ні, гратися – не росіянізм, це абсурд. А в хованки грають. Хоча СУМ-20 подає «гратися» – «те саме, що грати», я б їх розрізняла: гратися з чим, грати у щось.
• 7 •
Ганна Масній: Часто натрапляю на слово «вийняток» замість «виняток» і не розумію, це помилка чи ні. Підкажіть, будь ласка.
У сучасних словниках цього слова немає. Тому коли мені воно трапляється в текстах, я його виправляю на «виняток». «Вийняток» є у Кримського (подано «ви(й)няток» і Голоскевича («вийняток і частіш виняток»). Відповідаючи на ваше запитання – так, у сучасній українській мові це помилка.
• 8 •
Яніна Свінціцька: Добрий день. У словнику Грінченка побачила слово «полотенце», звідси питання: чому ми не вживаємо його в побутовому контексті замість «рушника»? Можна ж було б розділити: вишиваний – рушник, а для витирання тіла – полотенце.
У словнику Грінченка слово «полотенце» не має значення застроченої тканини для витирання тіла. Там це зменшувальне від «полотно»; частина мережки, що розділяє групи дірочок; перетинка на лапці водоплавного птаха; клинок коси. А от «рушник» у Грінченка представлено різних видів: той, що для тіла, – рушник-утирач; для ікон – божник; ошатний вишитий – кілковий. Тому треба дивитися не тільки на наявність слова у Грінченка, а й на його значення. Наприклад, є там і слово «понімати», але означає воно «ловити, хапати», а не «розуміти».
• 9 •
Андрій Поштаренко: Як українською сказати «издержки»? Бо чую дуже різні варіанти.
Втрати і витрати. Возместить издержки – відшкодувати витрати; терпеть издержки – зазнавати втрат / витрат; издержки воспитания – наслідки виховання.
• 10 •
Катерина Братущак: Як перекласти російські слова «одутловатый» і «обрюзгший»?
Одутлий і обрезклий.
Запитання для Ольги Васильєвої надсилайте на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».
«Главком»
Читайте також:
- Українці та українки, захисники та захисниці? Як уникати гендерних пасток у мові
- Не Ваня, Вася і Петя… Філологиня пояснила українцям, як уникнути зросійщення їхніх імен
- Українські діти в європейських школах обирають… російську мову. Відома освітянка пояснила парадокс