Думки "Форрест Ґамп" як Біблія трампістів : чому найдобріший фільм 90-х сьогодні видається ідеологічною маніпуляцією
"Форрест Ґамп", що вийшов у прокат цього дня 32 роки тому, — один із тих фільмів, які з кожним новим десятиліттям набувають принципово нових сенсів. Переглянувши його крізь призму сьогодення, кінокритик Олексій Росовецький побачив не просто сентиментальний блокбастер із 1990-х, а бездоганну ідеологічну маніпуляцію.
Олексiй Росовецький Журналіст та медіаменеджер 0
Головний фокус цього фільму — абсолютно невразливий герой. Форрест Ґамп клінічно стерильний до стану блаженної святості та цілком позбавлений тіньового боку. В нього немає ані его, ані егоїзму, ані навіть найменшого натяку на подвійне дно. Саме тому за його допомогою так легко маніпулювати глядачами.
Режисер Роберт Земекіс і сценарист Ерік Рот використовують сентиментальність як наркоз. Під приємну ностальгійну музику та сльози розчулення так легко переконати глядачів, що системні проблеми суспільства можна ігнорувати, якщо просто залишатися "хорошим хлопцем".
Мораль цієї найцинічнішої голівудської казки проста: кожен, хто намагається бунтувати проти системи, приречений на загибель. Якщо ти почнеш думати, рефлексувати, йти проти правил, то життя просто розчавить тебе. Так, Дженні шукає свободу, бере участь в антивоєнному русі й намагається здобути власний голос — і фільм проведе її крізь пекло, а у фіналі вб'є невиліковною хворобою. У реальності "Форреста Ґампа" система жорстоко карає за будь-яку усвідомлену спробу змінити світ.
Відео дня
Не менш показовою є доля лейтенанта Дена, який знаходить спокій, лише коли змиряється зі своєю долею. А заодно — ритуально зістригає довге волосся й одягає костюм як уніформу нормативності.
Цей фінал видається вкрай цинічним крізь сучасну оптику. Автори фільму не показують суспільство, яке навчилося приймати людину в колісному кріслі — з усім її болем та травмами. Навпаки: щоб суспільство тебе прийняло, ти маєш буквально сховати свою інвалідність подалі від чужих очей й мімікрувати під благонадійного буржуа.
Сам Форрест Ґамп, на відміну від своїх друзів, взагалі не думає — він просто підпорядковується чужим командам. Саме ця його абсолютна, бездумна лояльність до системи винагороджується медалями, мільйонами доларів від Apple та всенародною любов'ю. Фільм говорить сучасному глядачеві буквально таке: інтелект, громадянська позиція та політична активність є токсичними. Просто будь покірним гвинтиком, і система тебе озолотить.
Важливо Альтернативна історія кіно: як Одеса втратила шанс стати столицею блокбастерів 
На цьому тлі вже не надто дивує стерилізація історичної травми. "Форрест Ґамп" бере найкровопролитніші, найтрагічніші та найганебніші сторінки американської історії другої половини XX століття й перетворює їх на беззубі анекдоти. Це технологія постправди в чистому вигляді.
До того ж автори зручно сховалися за спиною блаженного персонажа й зняли із себе будь-яку етичну відповідальність за усе сказане. Їхня позиція так само абсолютно невразлива. Адже статичність Форреста Ґампа, який взагалі не змінюється протягом фільму, робить його ідеальним дзеркалом. Глядач із будь-якими політичними поглядами легко проєктує на його постать власні цінності.
Праві бачать у ньому ікону американського консерватизму: він патріот, герой війни, щирий християнин і капіталіст-мільйонер. Для затятого трампіста "Форрест Ґамп" стане не просто улюбленим фільмом, а справжнім Євангелієм істинної, глибинної Америки. Яку, на його думку, намагаються розбестити й знищити ліберальні еліти.
Для лівих Форрест Ґамп — це неупереджена людина, яка стирає класові межі своїм людяним ставленням до маргіналів. Увімкни цей фільм лівому прогресистові — і він за бажання побачить тонку деконструкцію американського міфу та блискучу сатиру на американський імперіалізм. Адже тільки людина з особливостями розвитку може сприймати армійський ідіотизм серйозно.
А циніки побачать у "Форресті Ґампі" гірку іронію з того, що історію вершать дурні та сліпий випадок. Геніальність цього фільму полягає в тому, що кожна зі сторін абсолютно має рацію.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
