Володимир Путін приїхав до Китаю з наміром укласти проривну енергетичну угоду – але повернувся ні з чим. Ще до його прильоту китайські чиновники фактично відмовили Москві в будівництві газопроводу "Сила Сибіру – 2" і порадили росіянам більше не порушувати це питання, поки умови не зміняться.
Як передає "Хвиля", про це пише The Wall Street Journal.
Йшлося про 14-ту зустріч Путіна із Сі Цзіньпіном. Перед травневим візитом російський лідер публічно натякав на близький прорив у сфері енергетики. Головною метою поїздки було вмовити Сі дати зелене світло другому газопроводу між Росією і Китаєм – проєкту, над яким працюють уже 20 років і який критично потрібен Москві.
Російська делегація, що прибула до Пекіна раніше за Путіна, наштовхнулася на глуху стіну. За словами джерел, обізнаних із переговорами, китайські чиновники дали зрозуміти главі "Газпрому": угода можлива лише за однієї умови – Росія має продавати газ Пекіну за тією ж ціною, що й на власному внутрішньому ринку. По суті, Китай пропонував Кремлю субсидувати проєкт. А тоді порадив узагалі зняти тему з порядку денного, доки ситуація не зміниться.
"Сі прийняв Путіна так, як імператор приймає гостя у своєму замку, і відправив його додому", – описав зустріч Йорг Вуттке, досвідчений німецький бізнесмен, добре обізнаний із китайсько-російськими відносинами.
Ознак того, що стратегічне партнерство ось-ось розпадеться, немає – навпаки, підтримка Росії з боку Китаю після початку війни в Україні тільки посилилася. Але сам характер відносин змінився. Сі, схоже, засвоїв урок 1960-х, коли зверхнє ставлення СРСР до Китаю як до "молодшого брата" підштовхнуло розкол того союзу. Тому публічно він тримається з Путіним підкреслено шанобливо – навіть коли приватно вимагає поступок.
Контраст із першою зустріччю лідерів у 2013 році разючий. Тоді Сі обрав Москву для свого першого закордонного візиту на посаді голови Китаю і називав Путіна своїм "взірцем для наслідування". За словами співрозмовників WSJ, його захоплювала здатність російського президента залишатися за столом переговорів світового рівня попри те, що економіка РФ тримається на нафті й газі, а не диверсифікована, як у США чи Китаю.
Війна проти України не просто затягнула Росію в багно. Вона дала Сі важіль, щоб завершити перебудову, яка вже почалася: колишнє партнерство майже рівних перетворилося на відносини, де Китай домінує майже в усьому.
Ознаки цієї нерівноваги видно й в інших епізодах. Після переобрання у березні 2024 року Путін планував із Пекіна одразу летіти до Пхеньяна, але китайська сторона попросила зробити паузу між зупинками – послідовний візит до Китаю і КНДР зіграв би на нарратив про "вісь автократів", якого Пекін уникає. Путін пішов назустріч і додав до маршруту ще й В'єтнам. Пропозицію провести тристоронній саміт Росії, Китаю і Північної Кореї Пекін відхилив.
Натомість на початку червня Сі особисто вирушив до Пхеньяна – вперше за сім років. Аналітики розцінили це як сигнал: головним покровителем Північної Кореї залишається Пекін, а не Москва. Заради цього Китай навіть відклав давню вимогу до Пхеньяна взяти курс на денуклеаризацію. А всередині самої Росії Пекін тихо вибудовує зв'язки, що виходять далеко за межі Путіна, – з чиновниками й елітами, які формуватимуть країну після його відходу.
Раніше "Хвиля" розповідала, у якій слабкій позиції Путін прилетів до Сі. Про те, чому Сі остаточно став старшим партнером союзу, читайте в окремому матеріалі.