Європа стоїть на порозі повномасштабної торгової війни з Китаєм, і зберегти статус-кво у відносинах із Пекіном уже неможливо. Під ударом можуть опинитися цілі європейські галузі – від автопрому й машинобудування до хімії, фармацевтики та зеленої енергетики, а разом з ними сотні тисяч робочих місць.
Як передає "Хвиля", таку думку у статті для видання Foreign Affairs висловив директор берлінського Global Public Policy Institute Торстен Беннер.
Автор нагадує, що перший "китайський шок" на початку 2000-х знищив цілі сектори американської промисловості – меблі, текстиль, метали. Новий удар, за його словами, буде іншим: він прийдеться переважно на Європу і виявиться жорсткішим, адже одразу зачепить високотехнологічні галузі.
Цифри Беннер наводить промовисті. Частка Китаю у світовому виробництві зросла з шести відсотків у 2000 році до майже 30, тоді як частка ЄС впала з 30 до 17. Торговий профіцит Китаю з Євросоюзом торік сягнув близько 411 мільярдів доларів. Німецька промисловість втрачає по 10 тисяч робочих місць щомісяця.
Засновник компанії Herrenknecht Мартін Герренкнехт констатує: "Китайський шок реальний. І він б'є по німецькій промисловості на повну силу".
Главу Європейської торгової палати в Китаї Йенса Ескелунда автор цитує з красномовним порівнянням: відносини ЄС і Пекіна нагадують "гігантський контейнеровоз завдовжки 400 метрів із 24 тисячами контейнерів, який пливе до Європи, а назад повертається майже порожнім".
Європейські лідери, пише Беннер, дедалі частіше говорять про необхідність захисту. Франція запропонувала запровадити мита близько 30 відсотків, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив про готовність діяти, а торік ЄС уже ввів мита від 17 до 35 відсотків на китайські електромобілі. Минулого місяця всі лідери Євросоюзу, окрім Іспанії, доручили Єврокомісії підготувати варіанти дій.
Конкурентну перевагу Китаю автор пояснює не лише інноваціями, а й величезними субсидіями. Він посилається на звіт ОЕСР, за яким у 2005-2024 роках китайські компанії отримували в середньому у три-вісім разів більше державної підтримки, ніж фірми в країнах ОЕСР.
Щоб мати шанс у цій боротьбі, Європі, на думку Беннера, потрібні максимальна єдність і союзники – Японія, Південна Корея, Бразилія, Малайзія, Туреччина. Він також попереджає, що Пекін відповість на європейські мита і може перекрити постачання ключової сировини, б'ючи по окремих країнах, щоб розколоти ЄС.
Головний ризик автор бачить не стільки в поразці, скільки в бездіяльності. "Єдине, що гірше за ризик поразки, – це ризик дозволити цінній промисловій базі Європи просто зачахнути. Часу мало, але Брюссель ще може дати бій", – підсумовує Беннер.
Раніше "Хвиля" пояснювала, чому Європа стала головним призом у протистоянні США та Китаю. Писали ми й про те, як ЄС запровадив нове мито на дешеві посилки з Китаю.