Повідомлення про кіберальянс Москви й Тегерана значно випереджають реальні докази. До такого висновку дійшли аналітики американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Нікіта Шах і Джастін Шерман.
Як передає "Хвиля", про це йдеться у їхньому коментарі для CSIS.
Автори не заперечують саму співпрацю двох країн. Росія ділилася з Іраном розвідданими, які, за повідомленнями, допомогли навести удари по американських військових на Близькому Сході, а також дроновими технологіями, що дали Тегерану відчутну асиметричну перевагу проти регіональних супротивників. Але з кіберпростором, наполягають вони, історія зовсім інша.
"Заяви про те, що Росія постачала Ірану кіберпідтримку, а проросійські актори утворили коаліцію з іранськими хакерами, мають лише тонку доказову базу", – пишуть Шах і Шерман.
Головна претензія авторів – до мови, якою описують загрозу. Російська кіберекосистема, за їхнім описом, це складне плетиво: підрозділи ФСБ, створені державою фірми-прикриття, кіберзлочинці під тиском спецслужб, приватні підрядники, патріотичні хакери. У медійних текстах усе це зливається в одну фігуру.
"Кожен російський кіберактор інший, має власний набір стимулів і власні можливості, якими загрожує західній безпеці. Ці кіберактори не є ні монолітом, ні однаковою загрозою", – зазначають аналітики.
Іранська екосистема, за оцінкою CSIS, не менш складна, але децентралізована: військова й цивільна розвідка, передусім Корпус вартових ісламської революції та Міністерство розвідки і безпеки, кіберзлочинці, проксі-структури й хактивісти з дуже різним ступенем зв'язку з державою. Серед них і опозиційні хактивісти, які, за даними авторів, працюють із-за кордону та б'ють по іранських державних установах.
Історія співпраці в кіберсфері у двох країн довга. Договір 2001 року про рамку взаємодії, угода 2021 року про кібер- та інформаційну безпеку переважно оборонного характеру, постачання російського софту для стеження й цензури іранській владі у 2022-23 роках, договір про всеосяжне стратегічне партнерство 2025 року з окремим пунктом про посилення державного контролю над інтернетом.
А ось гучні повідомлення про спільні операції під час конфлікту США та Ірану у 2026 році походять з неперевіреної оцінки української розвідки. Ішлося про контакти російських угруповань Z-Pentest Alliance, NoName057(16) та DDoSia Project з іранською групою Handala Hack у Telegram, зокрема про одночасні публікації щодо атак на ізраїльські енергооб'єкти. Також повідомлялося, що іранські актори користувалися послугами хостинг-провайдера з Челябінська.
Чому це не тягне на альянс, автори пояснюють кількома застереженнями. Координація хактивістів або злочинців не дорівнює співпраці держав. Частина сценаріїв узагалі можлива без відома урядів. А головне – між Москвою й Тегераном є історія недовіри: російське угруповання Turla свого часу перехопило іранську інфраструктуру кібershпигунства й проводило власні операції під чужим прапором.
"Росія та Іран – непрості стратегічні партнери. Є ризики в тому, щоб ділитися своїми найкращими технічними можливостями з партнером, якому не довіряєш повністю", – наголошують у CSIS.
Частина дослідників, на яких посилаються автори, називає ці відносини партнерством стратегічної зручності, для якого характерні "взаємна підозрілість, ідеологічні розбіжності та конкуренція".
Практичний висновок сформульовано жорстко. Перебільшення масштабу кіберспівпраці веде політиків хибним шляхом: низькорівнева активність, про яку пишуть медіа, навряд чи обернеться руйнівною кібератакою, здатною змінити хід конфлікту, на відміну від дронів. А ресурси, витрачені на погоню за розмитою активністю в мережі, забирають увагу від інших пріоритетів.
Водночас, якщо партнерство поглиблюватиметься, це, на думку авторів, відкриває для США шанс вбити між двома країнами клин – кібероперації, інформаційні операції та дипломатичні й військові важелі здатні працювати саме на взаємну недовіру.
"Надмірна інтерпретація активності Росії та Ірану не веде до результатів, корисних для безпеки", – резюмують Шах і Шерман.
Раніше "Хвиля" розповідала, за якою ціною Росія купує в Ірану дрони Shahed. Також ми писали, як іранці отримують новини в умовах тотального блокування інтернету. Про те, як російські хакери паралізували держреєстри України, читайте в окремому матеріалі.