Уряди Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару, Кувейту та Бахрейну зійшлися в одному: Дональд Трамп не тягне дипломатію, яка мала б завершити війну з Іраном. Частина монархій уже обговорює, чи потрібні їм на власній території великі американські військові бази.
Як передає "Хвиля", про це пише The Washington Post з посиланням на арабських і західних посадовців та колишнього американського дипломата.
Останніми тижнями Трамп кілька разів погрожував Ірану, а потім відкликав погрози, посилаючись на прогрес у переговорах. Іран та його проксі-сили тим часом не припиняють ракетних і дронових ударів.
"Трамп почав цю війну, а ціну платимо ми", – сказав виданню один із чиновників країн Затоки. За його словами, злість на Сполучені Штати зараз найбільша з лютого, коли США та Ізраїль атакували Іран.
Монархії досі залежать від Вашингтона як від головного постачальника зброї, а Катар і Бахрейн приймають у себе великі американські бази. Але роздратування штовхає їх шукати нові схеми. Минулого тижня Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан підписали угоду про взаємну оборону, і високопоставлений європейський посадовець назвав це "сигналом для США".
"Три впливові сунітські держави намагаються диверсифікувати свої безпекові й оборонні партнерства. У їхньому уявленні США вже недостатньо", – пояснив він.
У Білому домі кажуть, що в Трампа "надзвичайні відносини з усіма нашими партнерами в Затоці". "Сполучені Штати підтримували постійний контакт з усіма союзниками в регіоні ще до операції Epic Fury. Іран ізольований як ніколи раніше – через свої терористичні дії", – заявив представник адміністрації.
Фірас Максад, який очолює близькосхідний напрямок в Eurasia Group, каже, що незадоволення тліло "від самого початку". Союзники США вважають, що їх "без потреби втягнули" у війну, яку Трамп тепер не може закінчити. Його іранську політику в регіоні описують словами "хаотична" та "непередбачувана".
Анна Джейкобс з Інституту арабських держав Перської затоки у Вашингтоні говорить про підірвану довіру до США з початку війни. Союзники переконані, що американські дії в регіоні "роблять їх менш безпечними, а не більш безпечними".
Західний дипломат у регіоні дивиться на це стриманіше: американські війська й до війни особливого захвату в Затоці не викликали. "Це було радше необхідне зло. Тепер під питання ставлять саму необхідність", – сказав він.
Найважче зараз Саудівській Аравії. Крім ударів Ірану та проіранських угруповань з Іраку, королівство атакують єменські хусити – б'ють по енергетичній інфраструктурі й намагаються перекрити Баб-ель-Мандебську протоку. Після того як Іран закрив Ормузьку протоку, саудівська нафта йде на експорт саме через порти Червоного моря.
Позиції всередині Затоки спочатку розходилися. Оман виступав проти війни з першого дня, а Саудівська Аравія, ОАЕ та Бахрейн подекуди її підтримували. За словами західного дипломата, еміратські сили завдали "численних" ударів по території Ірану, а саудівські били у відповідь по проіранських групах в Іраку.
"На початку війни вони були – не хочу казати, що прихильниками, – але, чесно кажучи, вони не були цілком проти неї", – розповів високопоставлений європейський посадовець. В Абу-Дабі та Ер-Ріяді розраховували на швидку й переконливу перемогу. Настрої перевернулися перед першим раундом переговорів США та Ірану у квітні, коли стало ясно: іранський режим не впаде, а Ормуз не відкриє.
Бадер аль-Саїф, доцент кафедри історії Кувейтського університету, вважає, що чіткої стратегії у Вашингтона не було й до нинішніх метань Трампа. Меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном, підписаний у червні, він оцінює жорстко.
"Цей меморандум був жартом", – сказав аль-Саїф. Документ не закривав головні для монархій питання: іранський арсенал балістичних ракет і підтримку Тегераном проксі-сил. "Ті умови нас не влаштовували, і саме тому все зійшло нанівець досить швидко", – додав він.
У Білому домі наполягають, що Трамп "завжди чітко давав зрозуміти: він віддає перевагу дипломатії". "На жаль, Іран обрав шлях насильства – вбивав американських військових, чинив міжнародні акти тероризму й накидався на своїх сусідів у регіоні. І головнокомандувач подбав, щоб вони пожали наслідки цих рішень", – сказав представник адміністрації.
Швидкої заміни багаторічному партнерству з Вашингтоном у монархій немає. Поки війна триває, каже чиновник із Затоки, лишається тільки міцніше триматися за союз зі США. "Що б ми не робили, ми не можемо сказати "ні" Сполученим Штатам", – визнав він.
Дуглас Сілліман, який був послом США в Кувейті та Іраку за Барака Обами й Трампа, під час нещодавньої поїздки в регіон чув і роздратування Вашингтоном, і дедалі більшу лють на Тегеран – за удари по інфраструктурі та відмову відкривати Ормуз. Настрій у Затоці він назвав "дивною суперечністю: злитися на Сполучені Штати за те, що вони почали війну, і залежати від Сполучених Штатів" – у техніці, боєприпасах і розвідданих.
Що довше триває конфлікт, то дорожче він обходиться регіону. Восени, коли спадає спека, Затоку зазвичай заповнюють конференції, саміти, фестивалі й етапи "Формули-1". Цього року весь календар з жовтня по грудень підвішений. Десята ювілейна Future Investment Initiative наприкінці жовтня – той самий "Давос у пустелі" – стане першою перевіркою, чи готові топменеджери й високопосадовці летіти в регіон. "Вони можуть підкоригувати тему. Перенести означало б надіслати неправильний сигнал", – сказав західний дипломат.
Іран не припиняє запускати дрони й ракети по Кувейту, але в столиці життя здебільшого повернулося в норму, каже аль-Саїф. Бізнес працює, на вулицях знову рух, сам він відновив очні заняття зі студентами.
"Ми проходили через гірше. Ми пережили окупацію. Переживемо і це", – сказав він, маючи на увазі вторгнення Іраку 1990 року. Але розтягуватися надовго конфлікт не має. "Швидкий кінець – це очевидно те, чого ми хочемо. Та війна в Затоці була набагато простішою, ніж нинішня", – додав аль-Саїф.
Раніше "Хвиля" розповідала, як арабські монархії усвідомили справжню ціну власної безпеки. Також ми писали про пастку, у яку Трамп потрапив разом з Іраном, і про те, чому перемир'я навколо Ормузу тримається на волосині.