Мотивація щодня визначає, чи доведемо ми справу до кінця, чи відкладемо її на потім. Вчені дедалі краще розуміють, що за цим складним процесом стоять конкретні механізми мозку. Нове дослідження вчених з Університету Нагої в Японії вказує на важливу роль орексину — нейропептиду, пов’язаного з неспанням, енергетичним обміном і пошуком винагороди.
Дослідники вивчали щурів і з’ясували, що активність нейронів, які виробляють орексин, змінюється залежно від очікуваної винагороди та зусиль, необхідних для її отримання.
Чим більші зусилля — тим активніший орексин
Учені штучно змінювали активність орексинових нейронів і спостерігали за поведінкою тварин під час тестів із харчовою винагородою. Коли ці клітини активували, щури були готові докладати більше зусиль заради їжі. Якщо ж активність нейронів пригнічували, тварини швидше припиняли спроби отримати винагороду.
Особливо цікаво, що орексинові нейрони активізувалися ще до отримання нагороди. Якщо тварина очікувала їжу, але не отримувала її, активність залишалася високою. А що складнішим було завдання, то сильніше реагували ці нейрони.
Це може свідчити про те, що орексин допомагає мозку оцінити: чи варта очікувана винагорода докладених зусиль.
Орексин не просто «вмикає» мотивацію
Водночас експерименти показали, що орексин не працює як проста кнопка «більше мотивації». Коли активність нейронів змінювали безпосередньо перед отриманням винагороди, її збільшення не завжди робило тварин більш мотивованими.
Ймовірно, орексин допомагає підтримувати певний базовий рівень готовності діяти та пов’язує очікування з поведінкою. Тобто мозок може використовувати цю систему, щоб не просто захотіти винагороду, а продовжувати діяти, коли шлях до неї виявляється складним.
Саме тому дослідники називають орексинову систему потенційним механізмом, який перетворює очікування на тривалу цілеспрямовану дію.
Чому це важливо для людини
Поки що результати отримані на щурах, тому безпосередньо переносити їх на людей зарано. Водночас у людини також є орексинова система, а порушення мотивації спостерігають при низці психічних розладів, зокрема депресії та залежностях.
Краще розуміння роботи цих нейронів у майбутньому може допомогти пояснити, чому в одних ситуаціях людина готова долати значні труднощі заради мети, а в інших швидко втрачає бажання продовжувати.
Наступним кроком науковці планують дослідити мозкові ланцюги, які керують орексиновими нейронами. Це дозволить зрозуміти, що саме запускає їхню активність і як сигнал проходить далі. Дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.