Що, якби для океану було важливо не лише наскільки сильно нагріється планета, а й наскільки швидко це станеться? Нове дослідження вчених з Утрехтського університету показує, що саме швидкість глобального потепління може визначати, чи встоїть одна з найважливіших океанічних систем Землі.
Йдеться про Атлантичну меридіональну перекидну циркуляцію (AMOC) — гігантську систему течій, яка переносить теплу воду з тропіків на північ, перерозподіляє тепло по планеті та допомагає підтримувати відносно м’який клімат у Західній Європі.
І тепер виявилося дещо несподіване: океан може витримати дуже сильне потепління, якщо воно відбувається повільно. Але якщо температура зростає занадто швидко, система може втратити стабільність набагато раніше.
5°C — витримує. 2°C — вже може бути проблемою
Учені провели кліматичні симуляції з різною швидкістю зростання концентрації CO₂. За повільного потепління AMOC залишалася стабільною навіть за глобального потепління приблизно на 5°C. Але коли потепління відбувалося у п’ять разів швидше, циркуляція могла перейти до слабкого стану вже приблизно за 2°C потепління. Саме ця різниця стала головною знахідкою дослідження, опублікованого в Nature Climate Change.
І це важливий нюанс: вчені не говорять, що AMOC гарантовано зупиниться при 2°C. Результат показує, що універсальної температурної позначки, після якої циркуляція неминуче руйнується, може просто не існувати.
Океан не встигає перебудуватися
Причина полягає у величезній інерції океану. Під час повільного потепління вода від поверхні до глибоких шарів має час поступово перебудуватися відповідно до нових умов. Але якщо клімат змінюється надто швидко, океан буквально не встигає адаптуватися.
У певний момент циркуляція може втратити стабільність і перейти від нинішнього потужного режиму до значно слабшого. Така перебудова, за моделями, може відбутися протягом десятиліть. Це нагадує автомобіль, який наближається до стіни: важливо не тільки те, наскільки близько ви опинилися до перешкоди, а й те, з якою швидкістю рухаєтеся.
А як щодо танення льоду?
Вчені давно розглядають приплив прісної води від танення льоду в Північній Атлантиці як один із можливих механізмів ослаблення AMOC.
Попередня робота цієї ж команди показала, що достатня кількість талої води справді здатна перевести циркуляцію через критичний поріг. Проте необхідний обсяг виявився настільки великим, що саме танення льоду, ймовірно, не є достатнім для дестабілізації сучасної AMOC.
Нове дослідження додає ще один шматок до головоломки: значення може мати не лише кількість тепла чи прісної води, а й швидкість, з якою змінюється вся кліматична система.
Найнеприємніше — ми вже наближаємося до критичного темпу
Дослідники оцінили критичну швидкість потепління приблизно у 0,3°C за десятиліття. За їхніми розрахунками, людство вже наближається до цього рівня.
Це робить результат особливо цікавим. Якщо висновки моделі підтвердяться, просте питання «до якої температури нагріється планета?» буде недостатнім. Важливо буде також знати, як швидко ми до цієї температури прийдемо.
Особливо це стосується сценаріїв, у яких глобальна температура тимчасово перевищує певний рівень, а потім знижується. Для AMOC має значення не тільки сам факт такого перевищення, а й темп, з яким воно відбувається.
Це ще не прогноз неминучої катастрофи
Важливо не сприймати результати як точний прогноз майбутнього Атлантики. Йдеться про кліматичне моделювання, а AMOC є надзвичайно складною системою, поведінку якої досі намагаються повністю зрозуміти.
Але дослідження показує важливу річ: кліматична система може реагувати не лише на те, наскільки сильно ми її змінюємо, а й на те, наскільки швидко це робимо.
І якщо ця особливість AMOC підтвердиться подальшими дослідженнями, боротьба з глобальним потеплінням матиме ще один важливий параметр. Умовно кажучи, недостатньо просто не врізатися у стіну — потрібно ще вчасно натиснути на гальма.