Що відбувається в мозку, коли думки майже повністю зникають, але людина не засинає і продовжує залишатися усвідомленою?
Досвідчені практики трансцендентальної медитації описують стан, у якому зникають звичний потік думок, ментальні образи та навіть відчуття часу, простору й власного тіла. При цьому свідомість, за їхніми словами, залишається ясною.
Дослідники з Кембриджського університету вирішили не просто запитати людей про цей стан після медитації, а спробувати зафіксувати його безпосередньо за допомогою ЕЕГ. Результат виявився несподіваним: мозок у цей момент не просто «вимикається». Повне дослідження було опубліковано в журналі Journal of Cognitive Neuroscience.
Менше думок — але не простіша активність
На перший погляд можна було б очікувати, що майже порожня свідомість означає і значно простішу роботу мозку. Але записи електричної активності показали дещо складніше. Порівняно зі звичайним мисленням активність мозку під час описаного стану виявилася більш різноманітною. Водночас порівняно зі звичайним станом спокою вона була стабільнішою та більш скоординованою.
Старший автор роботи Андрес Каналес-Хонсон описує це як своєрідний характерний нейронний «підпис» чистої свідомості. Тобто мозок не переходить у режим бездіяльності. Він працює інакше.
Вчені намагалися виміряти те, що майже неможливо виміряти
Досліджувати «чисту свідомість» надзвичайно складно. Зазвичай учасників медитаційних досліджень запитують про їхній досвід уже після завершення експерименту. Людина оцінює свої відчуття за певною шкалою — і пів години переживань зрештою перетворюються на одне число.
Кембриджська команда спробувала отримати значно детальнішу картину.
Після 30-хвилинної сесії учасники відтворювали на папері, як змінювався їхній внутрішній досвід протягом усього сеансу. Вони позначали, наскільки багато було в їхній свідомості думок та образів, а також наскільки сильно відчували час, простір і власне тіло. Паралельно електроди на голові безперервно записували активність мозку.
Медитаторів порівняли з людьми, які рахували
В експерименті взяли участь 33 практики трансцендентальної медитації. Кожен із них займався нею щонайменше чотири роки, а середній досвід становив близько 13 років. Для порівняння дослідники залучили людей, які ніколи не медитували.
Обидві групи пройшли однакову послідовність етапів: 10 хвилин спокою із заплющеними очима, 30 хвилин основного завдання і ще 10 хвилин відпочинку.
Різниця полягала лише в одному. Медитатори займалися трансцендентальною медитацією, а контрольна група рахувала подумки протягом 30 хвилин. Такий підхід дозволив порівняти не просто «медитацію проти нічого», а два різні способи спрямованої внутрішньої діяльності.
Мозок видав характерний сигнал
Дослідники використали алгоритм розпізнавання патернів, який намагався відрізнити записи під час медитації від записів під час рахування. Одним із найінформативніших показників виявилася непередбачуваність послідовності сигналів у різних ділянках мозку. Алгоритм правильно розрізняв два стани приблизно у 65% випадків. Це вище за випадкове вгадування, хоча й далеко від ідеальної точності.
Але тут важливий нюанс: це не означає, що в мозку медитаторів просто «стало більше хаосу». Алгоритм розпізнавав складний розподілений патерн активності по всій поверхні мозку, а не один показник, який просто зростав.
Найцікавіше сталося під час порівняння людини із самою собою
Ще переконливішим виявився інший тест. Коли дослідники порівнювали у кожного медитатора період медитації з періодами відпочинку, алгоритм визначав медитацію приблизно у 88% випадків.
Важливу роль тут відігравала повільна та скоординована активність між віддаленими ділянками мозку. А ось два періоди спокою — на початку та наприкінці експерименту — виявилися майже нерозрізненими. Точність становила близько 64% і 55%, тобто близько до випадкового вгадування.
У контрольної групи картина була іншою: алгоритм легко відрізняв періоди рахування, а два стани спокою також виявилися помітно різними. Це може означати, що пів години рахування залишало певний слід у подальшій активності мозку, тоді як після медитації такого ефекту в цьому експерименті не виявили.
Виявилося, що справа не лише в альфа-хвилях
Є ще одна цікава деталь. Протягом десятиліть дослідження трансцендентальної медитації часто звертали увагу на так звану альфа-когерентність — узгодженість альфа-хвиль у різних ділянках мозку. Але в новому дослідженні цей показник виявився одним із найменш корисних для розрізнення медитації та рахування.
Автори припускають, що частина результатів старих досліджень могла бути пов’язана з особливостями самих методів вимірювання. Наприклад, певні способи оцінки когерентності можуть створювати враження, що дві ділянки мозку працюють узгоджено, навіть якщо це частково є наслідком спільного джерела сигналу.
Новий підхід дозволив побачити інші типи взаємозв’язків між ділянками мозку.
Але називати це доказом «особливого стану свідомості» поки зарано
Попри цікаві результати, дослідження має важливі обмеження. Учасники описували свій досвід після завершення медитації, а не безпосередньо під час неї. Зробити це в реальному часі було б складно, оскільки постійне оцінювання власного стану могло б змінити сам досвід. Крім того, люди, які ніколи не медитували, можуть просто інакше інтерпретувати опис «чистої свідомості». А контрольне завдання було лише одне — рахування.
Є й питання фінансування: роботу підтримала британська David Lynch Foundation, яка також допомагала залучати практиків, разом із Maharishi Foundation — організацією, що навчає трансцендентальної медитації.
Тому поки що не можна сказати, чи виявлений нейронний патерн характерний саме для трансцендентальної медитації, чи він є ознакою ширшого стану мінімального суб’єктивного досвіду.
Наступний експеримент може бути ще цікавішим
Інші медитативні традиції — зокрема Дзогчен і Махамудра — також описують стани, у яких звичний потік думок значно слабшає, але усвідомлення зберігається. Тепер дослідники хочуть перевірити, чи побачать вони подібну картину в мозку людей, які практикують зовсім інші техніки.
Якщо подібні нейронні закономірності повторяться, вчені отримають набагато сильніші підстави говорити про спільний мозковий механізм стану майже без думок, але зі збереженою свідомістю.
Поки ж дослідження показує лише одне: коли досвідчені медитатори описують стан, у якому «майже нічого не відбувається» у свідомості, їхній мозок зовсім не обов’язково працює простіше. Навпаки — він може переходити в дуже специфічний режим, який наука лише починає розуміти.