Спочатку тут мало бути поле кермеку. Але потім прийшла війна, яка змінила все — і плани також. Та водночас на Черкащині з’явилася нова лавандова локація — «Лаванда по-селянськи».
Чому «по-селянськи»? Бо її власниця Ольга Нечитайло хотіла, щоб назва відображала реальність: дорога неідеальна, на тлі можуть кукурікати півні чи гавкати собаки, а поруч у дворі хтось порається на своєму городі. І тоді це точно не про український Прованс.
Ольга Нечитайло, власниця лавандового поля
Я навчалася разом із лавандою в процесі її росту. Найважчим для мене було зрозуміти, як вивести рослину зі стану зимового спокою. Для багатьох лавандерів це найскладніший і найстресовіший етап сезону.
Загалом лаванда, як і кожна рослина, навіть бур’ян, потребує певних умов: вона не любить застою води, перепадів температур, також їй важливий ґрунт, щоб корінцями могла дотягуватися і отримувати необхідні поживні речовини. Якщо ці умови не дотримані — лаванда просто не покаже всієї своєї краси.
Ольга Нечитайло, власниця лавандового поля
Просто посадити лавандові кущі та зробити гарну локацію — це половина успіху. Важливу роль відіграє те, що знаходиться навколо вас. Приміром, наше село Коврай відоме як місце, де жив і творив Григорій Сковорода, тут є музей і парк. Також поруч знаходиться мозаїка Алли Горської.