Сьогодні весь світ переймається галуззю часниківництва, тому що проблема не тільки в українських виробників, а є загальноєвропейською. Ресурсів не вистачає, механізація працює не у всіх виробничих процесах, собівартість вирощування зростає, світове виробництво збільшується, а ціни знижуються. Єдині країни, де зростає виробництво часнику щороку, — це Єгипет і Китай завдяки наявності дешевої робочої сили.
Крім того, існує ще низка проблем із посадковим матеріалом часнику, контролем його ввезення в інші країни та генетично невиліковними хворобами.
Питання посадкового матеріалу заходить у глухий кут
У розвинутих країнах насінням вважається той продукт, який пройшов через лабораторію in vitro, але затрати на вирощування посадкового матеріалу таким методом кожного року б’ють рекорд, а також цикл дорощування займає роки. А найголовніше, що останніми роками спостерігаються хвороби часнику, які виникають на генетичному рівні. Хвороби недосліджені, науковці працюють над вирішенням цих проблем і хочуть зрозуміти, з чим це пов’язано. Тому питання посадкового матеріалу заходить в глухий кут. Селекціонери повертаються до квітки та повітряної бульбочки, такі дослідження не тільки притаманні Україні, а і іншим європейським країнам.