Ситуація з українськими біженцями не покращується, необхідна більш активна державна політика, заявляє Центр економічної стратегії (ЦЕС) у звіті "Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики".
"За кордоном за різними сценаріями можуть залишитися від 1,3 млн до 3,3 млн українців. Це на 0,4-0,6 млн осіб більше, ніж у розрахунках на грудень 2022 року", – зазначається в документі.
За оцінками ЦЕС, у результаті українська економіка може щорічно втрачати від 2,7% до 6,9% ВВП.
Як зазначили дослідники, кількість українців, які виїхали за кордон, становить 5,6-6,7 млн осіб, що на 0,3-0,5 млн, або на 5% більше, ніж на кінець 2022 року.
"Це стало наслідком ударів по енергосистемі України взимку 2022-23 років, посилення ракетних атак у травні на міста України, а також підрив Каховської ГЕС на початку червня 2023 року", – йдеться в дослідженні.
Уточнюється, що 63% біженців, згідно з дослідженням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, мають намір повернутися в Україну, але ця частка падає.
"Ми не впевнені, що всі вони дійсно повернуться. Перш за все, чим довше триватиме війна, тим більше українців адаптуються до життя за кордоном. Крім цього, деякі українці (6,8%) вважають, що перспективи для їхніх дітей кращі за кордоном", – йдеться в документі.
Згідно з ним, люди з вищим доходом до війни більш схильні до повернення, тоді як менш схильні повертатися люди з вищим доходом зараз. Крім того, студенти є однією з найбільших груп, які хотіли б залишитися за кордоном.
Зазначається, що більшість біженців – це жінки (найбільша частка жінок віком 35-49 років – 18%) і діти. Порівняно із показниками 2022 року незначно зменшилася частка дітей – з 52% до 51%, дівчаток і хлопчиків серед них приблизно порівну.
Серед дорослих трохи збільшилася частка чоловіків – із 17% у листопаді 2022 року до 22% у травні 2023 року, зокрема серед людей зі статусом тимчасового захисту в ЄС – із 27% до 29%.
Уточнюється, що змінився також розподіл українських біженців за країнами перебування: з 42% до 29% скоротилася частка Польщі, тоді як частка Німеччини зросла з 18% до 26%.
Зазначається, що значна частина українських біженців втратила більшу частину своїх доходів після початку повномасштабного вторгнення, але станом на травень 2023 року економічне становище українських біженців за кордоном покращилось: із 40% до 35% скоротилась частка тих, кому доводиться заощаджувати на харчуванні або вистачає лише на їжу.
За допомогою кластерного аналізу в ЦЕС є чотири групи біженців. Перша група (25% усіх біженців) – це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Вони не дуже адаптовані до життя за кордоном, оскільки 41% українців із цієї групи ніколи раніше не були за кордоном. До того ж вони переважно мешкали в населених пунктах, що перебували поза зоною бойових дій, але зазнавали ракетних обстрілів (центральна та західна Україна, а також Одеська область). Відповідно основною причиною виїзду за кордон були побоювання за власну безпеку.
Друга група (29% усіх біженців) – це квазітрудові мігранти, які виїхали за кордон не лише через війну, а й для роботи. Вони найбільш адаптовані до життя в іншій країні, оскільки 25% людей цієї групи вже мали досвід роботи за кордоном. Також для цієї групи зовнішні чинники – як бойові дії, так і політика української держави – найменше впливатимуть на їхні рішення щодо повернення в Україну.
Третя група (29% усіх біженців) – це професіонали, особи, які переважно працюють за фахом і менше готові працювати не за ним. Також до війни вони часто мали власний бізнес. Ця група більш лояльна до України і частіше, ніж інші, має намір повернутися в Україну.
Четверта група (16% усіх біженців) – це люди із зони бойових дій, українці, які найбільше постраждали від війни. Люди з цього сегмента найбільш готові робити кроки з адаптації за кордоном. Водночас вони також висловлюють найбільшу готовність до повернення в інший регіон України, якщо повернутися в їхній рідний буде неможливо. Їхнє рішення про повернення залежатиме від створених умов для цього.