Мене достатньо часто питають, чи був в нас колись історичний шанс на достатньо швидку еволюцію як нації і держави – і чи посприяла би цьому українізація чи обрання українських еліт.
Знаєте, я у 17-18 років працював в одній дуже відомій організації дисидентів, очолював їхню молодіжку. І спілкувався з усіма видатними українськими діячами того часу – з тими, чиїми іменами зараз називають вулиці.
І одночасно як історик працював у щойно відкритих тоді архівах КГБ і ЦК КПУ. Відкритих, слід визнати, дуже ненадовго. І от коли архівну лавочку швиденько почали прикривати, я зі щирим обуренням спитав одного дуже відомого дисидента, тоді вже політичного лідера незалежної України: як ви це допускаєте, чому не здіймаєте хвилю спротиву?!
Він мені відповів дуже просто: «Бо ми теж глянули ці архіви. І коли передивились документи за останні десятиліття (власне, як ми сиділи по Сандармохах), то зрозуміли, що вся нинішня політична, культурна, творча еліта, рафіновані українські патріоти на 90% була чи сексотами, чи прямо працювали агентами КГБ [а 10%, відповідно, сиділи – О.Г.]. Олексо, це знання розвалить Україну. Тому нехай закривають архіви назад».
Висновки робіть самі, чи були в нас шанси і які…
Читайте також:
- Українськ. Історія про місто, де зараз тривають важкі бої
- За лаштунками Банкової: епоха Кравчука. Інтерв’ю з першим шефом служби протоколу
- Історичне перейменування: які українські міста змінять комуністичні назви на нові