Ідея відправити на Місяць переобладнаний марсохід, який уже існує на Землі як інженерна модель, виглядає привабливою. Але навколо неї вже спалахнула серйозна дискусія: незалежні експерти оцінюють вартість проєкту більш ніж у 1 мільярд доларів, тоді як керівництво NASA вважає такі цифри сильно завищеними.
Наприкінці червня агентство оголосило, що розглядає місію PROMISE — Polar Rover for Observation, Mapping and In-Situ Exploration. Вона має базуватися на наземних інженерних моделях марсоходів Curiosity та Perseverance, які зараз використовують для тестування програмного забезпечення та відпрацювання операцій.
Адміністратор NASA Джаред Айзекман представив цю ідею як приклад максимально економного підходу: використати вже створене обладнання замість розробки абсолютно нового місячного ровера.
Чому виникли сумніви
Незалежний аналіз, підготовлений The Planetary Society, показав іншу картину. Дослідники дійшли висновку, що перетворення інженерної моделі на справжній космічний апарат, його запуск, посадка на Місяць і рік роботи можуть коштувати від 723 мільйонів до 1,33 мільярда доларів. Крім того, місія навряд чи буде готова раніше початку 2030-х років.
Проблема в тому, що наземна модель не має багатьох компонентів, необхідних для польоту в космос. Їй потрібні повноцінна система зв’язку, сертифіковані наукові прилади та інші елементи, які повинні пройти жорсткі випробування для роботи на Місяці.
Найскладніше — енергоживлення
Особливу увагу експерти звертають на джерело енергії. Марсохід Perseverance працює від радіоізотопного термоелектричного генератора (RTG). У NASA є лише один запасний такий генератор, але його використання для PROMISE потребуватиме окремого погодження, модифікацій посадкового модуля та сертифікації ракети-носія.
Критики також зазначають, що задіяння запасного RTG може ускладнити майбутні наукові місії до зовнішніх планет Сонячної системи, де такі джерела енергії особливо потрібні.
Відповідь NASA
Джаред Айзекман різко відреагував на оцінки The Planetary Society. За його словами, якщо проєкт коштуватиме хоча б 20% від названої нижньої межі, NASA просто не буде його реалізовувати.
Він також наполягає, що було б нерозумно не використовувати обладнання, у яке платники податків уже вклали сотні мільйонів доларів. Окремо Айзекман нагадав, що паливо плутоній-238 у RTG поступово втрачає ефективність, тому зволікання теж має свою ціну.
Швидкість проти обережності
Суперечка навколо PROMISE виявила глибшу різницю підходів. Частина наукової спільноти закликає до довгих обговорень і ретельного планування, щоб не відволікати ресурси від уже затверджених наукових програм.
Айзекман, навпаки, виступає за швидкі рішення та помітні результати. На його думку, часті успішні місії на Місяць допоможуть переконати уряд виділяти більше коштів на космічні дослідження.
Поки що PROMISE залишається лише концепцією. Але сама дискусія показує, наскільки складно сьогодні поєднати прагнення швидко повернутися на Місяць із необхідністю не жертвувати довгостроковою наукою.