Навесні 2025 року планувався запуск місії IMAP для вивчення фізики на стику сонячних та міжзоряних частинок, а також двох супутніх місій із дослідження космічної погоди у навколоземному просторі. Згідно з висновками NASA, у місії IMAP виникли проблеми з готовністю корисного навантаження, тому запуск перенесено на осінь 2025 року. Це особливо прикро, оскільки найцікавіші процеси відбуваються у період максимальної активності Сонця, що вже розпочався.
Місія IMAP (Interstellar Mapping and Acceleration Probe) створюватиме карту меж геліосфери — своєрідного міхура, що формується сонячним вітром. На межах цього міхура сонячний вітер стикається з частинками міжзоряного простору, що утворює геліопаузу — буфер, де міжзоряні частинки сповільнюються і втрачають частину своєї енергії. Таким чином, геліопауза захищає Сонячну систему, створюючи в ній унікальний мікроклімат.
Зонд IMAP працюватиме з точки Лагранжа L1 — розташованої за 1,5 мільйона кілометрів перед Землею, між нею та Сонцем. Він не полетить до кордонів Сонячної системи, як «Вояджери», тому збирання наукових даних розпочнеться відразу після досягнення апаратом пункту призначення. Разом з ним супутнім навантаженням на ракеті Falcon 9 компанії SpaceX полетять ще два зонди: Геокоронна обсерваторія імені Каррутерса (раніше GLIDE — Global Lyman-alpha Imager of the Dynamic Exosphere) та SWFO (Space Weather Follow-On). Ці зонди спостерігатимуть за Землею та навколоземним простором для оперативного моніторингу космічної погоди.
Планування космічних місій стає все більш залежним від знань про космічну погоду, оскільки людство прагне досліджувати далекі рубежі Сонячної системи, залишаючи парасольку у вигляді Землі та її магнітосфери, що захищає життя на планеті. У зв’язку з цим вивчення Сонця, сонячного вітру та впливу міжзоряних частинок на систему набуває особливої ваги, а будь-які затримки в реалізації подібних проектів вкрай небажані.