Супутники спостерігають за рівнем Світового океану вже 33 роки поспіль — і тепер NASA зробила ці дані відкритими для всіх. Йдеться не про усереднені річні показники, а про щотижневі зміни, які дозволяють побачити різкі підйоми й спади рівня моря значно раніше, ніж вони стають помітними у звітах за рік. Для прибережних регіонів це може мати вирішальне значення.
Як супутники “вимірюють” океан
Вимірювання рівня моря з космосу ґрунтується на роботі радарних альтиметрів. Супутник надсилає радіоімпульс до поверхні океану і фіксує, за який час сигнал повертається назад. Знаючи швидкість сигналу та положення апарата на орбіті, вчені можуть дуже точно визначити висоту поверхні води.
Кожну секунду супутники отримують нове вимірювання, охоплюючи смугу океану шириною кілька кілометрів. Окремі хвилі при цьому “згладжуються”, але великі процеси — течії, накопичення теплої води, сезонні коливання — залишаються добре помітними.
Від окремих вимірів до зрозумілих карт
Самі по собі сирі дані з орбіт не надто зручні для аналізу. Тому фахівці NASA перетворюють їх на регулярні карти — так звані NASA Sea Surface Height (NASA-SSH). Для кожної карти об’єднують приблизно 10 днів спостережень, а результати накладають на глобальну сітку.
Таке усереднення зменшує “шум”, але має і зворотний бік: різкі короткочасні сплески можуть виглядати м’якшими. Водночас карти стають надійним інструментом для відстеження загальних тенденцій і регіональних змін.
Чому океани не “змішують” між собою
Океан — це не єдина чаша з водою. Материки, перешийки та вузькі протоки суттєво впливають на рух водних мас. Тому під час обробки даних програмне забезпечення ділить океан на окремі басейни. Дані з Атлантики, наприклад, не “перетікають” автоматично в Тихий океан через Панамський перешийок.
Такий підхід допомагає зберігати реалістичну картину, особливо поблизу узбереж, хоча інколи у вузьких районах можуть з’являтися прогалини.
Що показують щотижневі карти
Кожна карта відображає аномалію рівня моря — тобто відхилення від багаторічного середнього значення. Якщо в певному регіоні накопичується тепла вода, її об’єм збільшується, і рівень моря піднімається. Супутники фіксують це буквально за кілька днів.
Під час явищ на кшталт Ель-Ніньйо такі щотижневі коливання дозволяють стежити за переміщенням тепла через Тихий океан без очікування місячних або сезонних зведень.
Чому океан зростає швидше
За оцінками вчених, у 2024 році середній глобальний рівень моря піднімався приблизно на 0,6 сантиметра на рік. Причому близько двох третин цього зростання пояснюється тепловим розширенням води: океан поглинає тепло, вода нагрівається і займає більше місця.
Це дещо змінило звичний баланс, коли основну роль відігравало танення льодовиків. Загальна ж тенденція ще тривожніша: темпи підвищення рівня моря з часом прискорюються. Якщо на початку 1990-х це було близько 0,2 сантиметра на рік, то останні роки показують уже понад 0,4 сантиметра.
Обмеження, про які варто пам’ятати
Попри свою цінність, щотижневі карти не замінюють локальні вимірювання. Супутники не бачать рівень води “на вулиці” конкретного міста, а самі карти мають затримку обробки приблизно у два тижні. Вони також показують великі регіональні зміни, а не пікові значення конкретного дня.
Тому для прогнозів підтоплень на місцях ці дані потрібно поєднувати з береговими рівнемірами та інформацією про припливи, рух земної кори й погодні умови.
Навіщо відкривати ці дані всім
Відкриття 33-річного щотижневого архіву скорочує шлях між наукою та практичними рішеннями. Тепер дослідники, екологи, служби цивільного захисту й навіть журналісти можуть майже в реальному часі бачити, як змінюється океан.
Це не просто набір карт — це інструмент, який показує, що зміни відбуваються не “колись у майбутньому”, а тут і зараз, з тижня в тиждень. І саме таке розуміння допомагає краще підготуватися до ризиків, які несе зростаючий океан.