Повільні електрони використовуються в терапії раку, а також в мікроелектроніці, однак дуже важко спостерігати, як вони поводяться у твердих тілах. Але тепер вчені з TU Wien зробили це можливим.
Електрони можуть поводитися дуже по-різному залежно від того, яку енергію вони мають. Коли електрони, високої або низької енергії, потрапляють у тверде тіло, вони можуть викликати різні ефекти. Електрони низької енергії можуть сприяти розвитку раку, але їх також можна використовувати для знищення пухлин. Вони також важливі в технології, наприклад, для виробництва крихітних структур у мікроелектроніці.
Ці повільні електрони, однак, надзвичайно важко виміряти. Знання про їх поведінку в твердих матеріалах обмежені, і часто вчені можуть покладатися лише на метод проб і помилок. Однак тепер TU Wien вдалося отримати нову цінну інформацію про поведінку цих електронів: швидкі електрони використовуються для генерації повільних електронів безпосередньо в матеріалі. Це дозволяє розшифрувати деталі, які раніше були недоступні експериментально. Зараз метод представлено в журналі Physical Review Letters.
Два типи електронів одночасно
«Нас цікавить, що роблять повільні електрони всередині матеріалу, наприклад, у кристалі чи живій клітині», — каже професор Вольфганг Вернер з Інституту прикладної фізики Віденського технічного університету. «Щоб це з’ясувати, вам фактично доведеться побудувати міні-лабораторію безпосередньо в матеріалі, щоб мати можливість вимірювати безпосередньо на місці. Але це, звичайно, неможливо».
Ви можете лише виміряти електрони, які виходять із матеріалу, але це не скаже вам, де в матеріалі вони вивільнилися і що з ними сталося відтоді. Команда з TU Wien вирішила цю проблему за допомогою швидких електронів, які проникають у матеріал і стимулюють там різні процеси. Наприклад, ці швидкі електрони можуть порушити баланс між позитивними та негативними електричними зарядами матеріалу, що може призвести до того, що інший електрон від’єднається від свого місця, рухаючись із відносно низькою швидкістю та в деяких випадках вириваючись із матеріалу.
Вирішальним кроком зараз є вимірювання цих різних електронів одночасно: «З одного боку, ми кидаємо електрон у матеріал і вимірюємо його енергію, коли він знову залишає. З іншого боку, ми також вимірюємо, які повільні електрони виходять із матеріалу одночасно». І об’єднавши ці дані, можна отримати інформацію, яка раніше була недоступна.
Не дикий каскад, а низка зіткнень
Кількість енергії, яку швидкий електрон втратив під час своєї подорожі крізь матеріал, дає інформацію про те, наскільки глибоко він проник у матеріал. Це, своєю чергою, дає інформацію про глибину, на якій повільніші електрони вивільнилися зі свого місця.
Тепер ці дані можна використовувати для розрахунку, до якої міри та яким чином повільні електрони в матеріалі виділяють свою енергію. Числові теорії щодо цього можуть бути надійно підтверджені вперше за допомогою даних.
Це призвело до несподіванки: раніше вважалося, що вивільнення електронів у матеріалі відбувається каскадом: швидкий електрон входить у матеріал і вдаряє інший електрон, який потім виривається зі свого місця, змушуючи два електрони рухатися. Потім ці два електрони видалять зі свого місця ще два електрони і так далі. Нові дані показують, що це не так: замість цього швидкий електрон зазнає серії зіткнень, але завжди зберігає велику частину своєї енергії, і лише один порівняно повільний електрон відривається від свого місця в кожній із цих взаємодій.
«Наш новий метод відкриває можливості в дуже різних сферах», — говорить Вольфганг Вернер. «Тепер ми нарешті можемо дослідити, як електрони виділяють енергію під час взаємодії з матеріалом. Саме ця енергія визначає, чи можна знищити пухлинні клітини, наприклад, при лікуванні раку, чи можна правильно сформувати найтонші деталі напівпровідникової структури за допомогою електронно-променевої літографії».