Нове дослідження австралійських учених показало, що боротьба з міською спекою не зводиться лише до висадки дерев і створення нових парків. Дослідники з Victoria University дійшли висновку: щоб міста справді ставали прохолоднішими під час хвиль спеки, потрібно по-іншому планувати забудову та взаємодію зелених зон із навколишнім середовищем.
Під час аналізу екстремального спекотного дня в Мельбурні, коли температура сягала 42°C, вчені вивчали, як парк Central Gardens охолоджує територію навколо себе. З’ясувалося, що парки дійсно знижують температуру, але сила цього ефекту залежить від того, які будівлі їх оточують, а також від часу доби.
Удень головну роль відіграє затінення, яке захищає людей від сонця. Вночі ж важливо, щоб накопичене за день тепло могло вільно виходити з міського середовища. Якщо навколо парку надто щільна забудова, прохолодне повітря затримується всередині зеленої зони й майже не потрапляє до сусідніх вулиць.
Учені наголошують: парк у щільному центрі міста має проєктуватися зовсім інакше, ніж парк у передмісті. У центральних районах потрібно зберігати тінь удень і покращувати циркуляцію повітря вночі. У малоповерхових районах важливо залишати відкриті вентиляційні коридори та поєднувати парки з вуличними деревами й іншими зеленими насадженнями.
Дослідники вважають, що майбутнє кліматично стійких міст — не просто в більшій кількості зелених зон, а в створенні єдиної системи, де парки, вулиці та забудова працюють разом. Саме такий підхід може зробити міста комфортнішими та безпечнішими під час дедалі частіших хвиль спеки.