Пустеля здається одним із найгірших місць для вирощування їжі. Але вчені придумали спосіб буквально змінити поведінку піску — і для цього використали бактерії та гриби.
Дослідники зі швейцарського інституту Empa та Khalifa University в Абу-Дабі назвали свою розробку «живим піском». Ідея проста: якщо піщинки не можуть утримувати воду та погано тримаються разом, потрібно створити між ними природний «клей».
Саме це й роблять мікроорганізми. Бактерії та гриби виробляють волокна й біополімери, які утворюють своєрідну мережу між піщинками. У результаті пісок стає більш зв’язним і краще утримує воду.
В експериментах дослідники використовували як звичайний лабораторний пісок, так і справжній пісок із дюн Абу-Дабі. Після бактеріальної обробки вода проходила крізь нього приблизно у шість разів повільніше, ніж через необроблений пісок.
Але вчені пішли ще далі. В іншому підході вони використали бактерії, здатні виробляти нанокристалічну целюлозу. З неї створювали надтонкі шари, які разом із піском формували своєрідний природний геотекстиль.
Результат виявився ще цікавішим: у такій структурі вода просочувалася приблизно у 28 разів повільніше.
Звідки брати «їжу» для бактерій? Тут теж є несподівано просте рішення. Дослідники припускають, що поживними речовинами для мікроорганізмів можуть стати цукри з органічних відходів — тобто сировина, яка вже доступна у великих кількостях.
Втім, називати отриманий матеріал справжнім родючим ґрунтом поки зарано. Вчені ще не продемонстрували вирощування культур на такому піску. Нинішня технологія лише надає йому більшої стабільності та здатності утримувати воду.
Наступний крок — перевірити, чи зможуть бактерії та гриби створити середовище, у якому реально приживатимуться рослини в теплицях і безпосередньо в пустелі.
Якщо експерименти пройдуть успішно, звичайний пісок може отримати абсолютно нову роль: не просто бути частиною пустелі, а стати основою для поступового формування більш стійкого ґрунту.