Еполетна акула (Hemiscyllium ocellatum), що мешкає біля узбережжя північної Австралії та Нової Гвінеї, — справжній виняток у світі морських хижаків. Вона не лише одна з наймолодших акул з погляду еволюції (їй приблизно 9 мільйонів років), а й відома як «ходяча акула». Завдяки міцним, м’язистим плавцям ця триметрова риба здатна буквально крокувати дном коралових рифів і навіть ненадовго виходити з води, пересуваючись між коралами під час відпливу.
Проте нещодавно науковці відкрили ще одну, не менш дивовижну особливість цієї акули — її спосіб розмноження порушує звичні біологічні правила. Дослідження, опубліковане в журналі Biology Open, показало: на відміну від більшості тварин, еполетна акула майже не витрачає додаткову енергію на відкладання яєць.
Розмноження без енергетичних «витрат»
У природі енергія — це валюта виживання. Саме тому еволюція постійно шукає способи зменшити витрати ресурсів. А розмноження зазвичай вважається одним із найенерговитратніших процесів — достатньо згадати тривалі вагітності та невелику кількість потомства у багатьох акул і скатів. Наприклад, гофрована акула виношує малят рекордні 3,5 року.
Саме тому вчені очікували, що під час формування складних яєць організм еполетної акули працюватиме на «підвищених обертах». Але сталося навпаки.
Команда дослідників із Університету Джеймса Кука в Австралії спостерігала за п’ятьма самками під час відкладання яєць. Вони вимірювали споживання кисню та рівень репродуктивних гормонів — показники, які напряму пов’язані з енергетичними витратами. Результат здивував усіх: жодного зростання енерговитрат зафіксовано не було.
Акула, яка «економить» навіть на потомстві
За словами керівниці дослідження Джоді Раммер, фізіологія цієї акули настільки добре пристосована, що дозволяє їй відкладати яйця без додаткового навантаження на організм. Іншими словами, еполетна акула навчилася розмножуватися максимально ефективно.
Це відкриття важливе не лише з наукової точки зору. У багатьох видів тварин під час стресу — наприклад, через нестачу їжі або зміну клімату — розмноження стає «жертвою» заради виживання. Але еполетна акула, схоже, не змушена робити такий вибір.
Надія для коралових рифів
Потепління океанів і деградація коралових рифів — серйозний виклик для морських екосистем. Та здатність еполетної акули стабільно розмножуватися навіть у складних умовах дає надію, що ці тварини зможуть і надалі відігравати свою роль у здоров’ї рифів.
Як зазначає співавторка дослідження Керолін Вілер, здорові акули — це ознака здорових рифів. А якщо цей незвичайний «ходячий» вид справді стійкіший до змін довкілля, у нього є шанс пережити непрості часи для океану.
Можливо, мільйони років потому нащадки еполетної акули й справді зроблять ще один еволюційний крок — і «прогулянки» суходолом стануть для них звичною справою. Але вже сьогодні ця акула змушує науковців по-новому подивитися на те, як природа вміє порушувати власні правила.