Деякі люди, які отримали донорське серце, після перенесеної операції відзначали несподівані зміни у своєму характері чи звичках, а також появу незвичайних спогадів. Група арабських дослідників нещодавно розглянула свідчення такого досвіду, раніше описані у науковій літературі за словами пацієнтів. Проте з низки причин претендує на сенсаційність огляд виглядає вкрай сумнівним.
Ряд пацієнтів із пересадженим серцем вважають, що разом з органом їм якимось чином могли передатися окремі риси особистості, переваги і навіть минулі переживання донора. У статті,
що вийшла в журналі Cureus, медики з кількох вишів Саудівської Аравії теж обстоюють таку можливість.
Серед прикладів, на які арабські вчені посилаються, як на підтвердження — випадок дев’ятирічного хлопчика, якому пересадили серце трирічної дівчинки, яка потонула у домашньому басейні. Хоча хлопчик гадки не мав про те, як загинув його донор, мати згодом розповіла, що після трансплантації її син почав «смертельно боятися води».
В іншому епізоді професор коледжу, який отримав серце поліцейського, застреленого в обличчя, надалі став бачити уві сні яскраві спалахи та відчувати жар на обличчі. Пацієнти після трансплантацій також описували зміну або появу нових уподобань у їжі, музиці, інтересах і сексуальних відносинах.
Деякі повідомляли про сни, що відповідають особистості донора або обставини його загибелі. Ці та інші випадки раніше приводили в науковій роботі, опублікованій у 2002 році в Journal of Near- Death Studies («Журнал досліджень про навколосмертні переживання»).
«Свідчення, що з’являються, говорять про те, що при пересадці серця реципієнту можуть передаватися особистісні особливості та спогади донора, що кидає виклик традиційним уявленням про пам’ять і людську ідентичність», — пишуть автори нового огляду.
Серед гіпотез, що пояснюють таку можливість, дослідники згадали концепцію клітинної пам’яті, теорію перенесення спогадів з допомогою молекул білка чи РНК та інших спірних з наукового погляду ідей. Згідно з сучасними уявленнями пам’ять зберігається тільки в нейронах головного мозку. Крім того, багато експертів раніше зазначали, що випадки, подібні до описаних, можуть бути збігом або психологічною реакцією пацієнта після серйозної операції і близькості смерті.
Дослідники з Університету Макгілла (Канада) з’ясували, що зміни в апетиті та ставленні до їжі можуть бути пов’язані з прийомом імунодепресантів, які призначають пацієнтам із пересадженими органами. До того ж деякі реципієнти ще до операції переживають зміни в особистості та характері після трансплантації, що може сприяти таким метаморфозам.
Ще один фактор, який змушує засумніватися в серйозності нової роботи, — репутація журналу, вибраного для публікації. У науковому середовищі Cureus критикують за те, що він розміщує відредаговані версії статей, які відкликали з інших наукових видань за методологічні недоліки або через «можливі порушення медичної етики та прав людини».