Уявлення про еволюцію людини як про просте розгалужене дерево дедалі більше поступається місцем значно складнішій картині. Нове міжнародне дослідження показало, що Homo erec tus — один із найдавніших предків людини — ймовірно, передав частину своєї генетичної спадщини сучасним людям через схрещування з денисівцями сотні тисяч років тому. Результати роботи опубліковано в журналі Nature.
Давня загадка без ДНК
Вивчати Homo erectus надзвичайно складно, адже його рештки надто давні, щоб у них могла зберегтися ДНК. Проте дослідники з Китайської академії наук знайшли інший спосіб отримати інформацію.
Вони проаналізували білки, що збереглися в зубній емалі шести викопних зубів віком близько 400 тисяч років. Зразки походили з трьох археологічних пам’яток Китаю, серед яких знаменитий Чжоукоудянь — місце, де свого часу було знайдено так звану «пекінську людину».
Зубна емаль є найміцнішою тканиною організму, тому її білки можуть зберігатися значно довше, ніж генетичний матеріал.
Неочікуваний генетичний зв’язок
Під час аналізу науковці виявили у всіх зразках унікальну амінокислотну особливість, яка раніше не зустрічалася в інших давніх або сучасних представників людського роду. Це дозволило остаточно підтвердити, що знайдені рештки належать саме Homo erectus.
Ще цікавішим стало інше відкриття. Один із виявлених білкових варіантів збігався з аналогічною особливістю, відомою у денисівців — загадкової групи давніх людей, чиї останки вперше знайшли в Денисовій печері на Алтаї.
Сьогодні відповідний генетичний варіант зустрічається у сучасних людей, особливо серед населення Філіппін, Папуа — Нової Гвінеї та деяких інших регіонів Південно-Східної Азії.
Як давній спадок дійшов до наших днів
На думку авторів дослідження, найімовірніше, близько 400 тисяч років тому популяції Homo erectus схрещувалися з денисівцями на території Східної Азії.
Пізніше денисівці передали частину цієї спадщини предкам сучасних мешканців Океанії та Південно-Східної Азії. Такий процес, коли гени переходять між різними видами через міжвидове схрещування, називають інтрогресією.
Фактично Homo erectus, який довгий час вважався еволюційною гілкою без нащадків, залишив невеликий, але помітний слід у геномі людей, що живуть сьогодні.
Еволюція була набагато складнішою
Дослідники зазначають, що це відкриття ще раз підтверджує: схрещування між різними групами давніх людей було звичайним явищем, а не рідкісним винятком.
Вже відомо, що більшість людей за межами Африки успадкували близько 2% ДНК від неандертальців. Населення Папуа — Нової Гвінеї та австралійські аборигени також мають значну частку денисівської спадщини. Є свідчення, що й інші давні людські популяції також обмінювалися генами між собою протягом сотень тисяч років.
Попереду — нові відкриття
Нова методика аналізу білків відкриває можливість досліджувати навіть ті викопні рештки, з яких уже неможливо виділити ДНК. Це може допомогти встановити походження інших загадкових представників людського роду, зокрема Homo floresiensis, відомого як «хоббіт» з острова Флорес, та Homo luzonensis, який населяв сучасні Філіппіни.
Автори роботи вважають, що історія людства значно більше нагадує переплетення численних потоків, ніж окремі ізольовані гілки. І щоразу нові дослідження демонструють: навіть давно зниклі людські популяції могли залишити після себе генетичний спадок, який зберігається в людях і сьогодні.