Геолог Крістофер Шольц та його наукова група з Колумбійського університету провели дослідження озера Туркана в Кенії та встановили кількісну залежність між зниженням рівня води у водоймах Східної Африки та швидкістю руху тектонічних розломів. Результати роботи опубліковано в журналі Nature.
Озеро Туркана завдовжки 250 кілометрів і завширшки 30 кілометрів суттєво обміліло за останні 10 тисяч років. Наприкінці Африканського вологого періоду, що завершився близько 5300 років тому, рівень води в озері був майже на 300 метрів вищий за сучасний. Дослідники датували зразки донних відкладень і побудували комп’ютерні моделі, які показали: великі водойми чинять значний тиск на земну кору й сповільнюють рух розломів, що розташовані під ними.
У міру випаровування води тиск на кору зменшується, що призводить до активізації розломів. У районі озера Туркана цей процес за останні 5000 років збільшив річну швидкість тектонічного розходження приблизно на 3 відсотки. Нині плита Сомалі віддаляється від Нубійської плити зі швидкістю 6,35 міліметра на рік.
Додатковим чинником стало зростання сейсмічної активності вулкана на Південному острові озера Туркана. Зниження тиску води посилило декомпресію мантії, що призвело до збільшення об’єму магми в магматичному вогнищі та додаткового напруження в системі розломів басейну Південної Туркани.