В Україні продовжується системна робота над формуванням державного резерву ідентифікаційного матеріалу, що є критично важливим елементом національної безпеки та соціального захисту військовослужбовців.
В умовах воєнного стану процедура збору ДНК-зразків стала обов'язковим етапом для кожного, хто стає на захист держави. Цей процес спрямований на створення надійної бази даних, яка дозволить ефективно здійснювати розшук осіб, зниклих безвісти, та проводити точну ідентифікацію у найскладніших ситуаціях. Про це повідомили у Міністерстві оборони України.
Правове підґрунтя цієї процедури закріплено у Законі України "Про державну реєстрацію геномної інформації людини" та відповідних наказах оборонного відомства. Згідно з нормами, реєстрація геномних даних проводиться виключно з метою гуманітарного пошуку та ідентифікації. Обов'язковий відбір біоматеріалу стосується не лише військовослужбовців ЗСУ та Держспецтранспорту, а й працівників поліції, рятувальників ДСНС та членів добровольчих формувань територіальних громад.
Починаючи з 2025 року, в системі оборонного сектору було налагоджено повний закритий цикл: від моменту взяття зразка безпосередньо у військовій частині до його надійного зберігання у спеціалізованому Центрі обліку геномної інформації. Важливо зауважити, що це не разова акція, а безперервний поетапний процес, який інтегрований у загальну систему підготовки та обліку особового складу.
За даними Міноборони, сама маніпуляція є максимально простою, швидкою та безпечною. Використовується неінвазивний метод – відбір букального епітелію. Військовослужбовець за допомогою стерильного аплікатора самостійно здійснює 10-20 притискань до внутрішньої поверхні щоки.
Весь процес проходить під суворим контролем уповноваженої особи, яка стежить за дотриманням санітарних норм та правильністю маркування.
Для відбору зразків ДНК військовослужбовцю потрібно:
Подання офіційної заяви та надання згоди на обробку персональних даних.
Проходження ідентифікації особи за документами та заповнення картки реєстрації.
Обов'язковий інструктаж щодо техніки безпеки та правил забору матеріалу.
Власне забір клітин епітелію та негайне поміщення аплікатора у герметичний контейнер.
Особлива увага приділяється документальному супроводу. Відомості про те, що боєць здав зразки ДНК, обов'язково вносяться до військово-облікових документів та обліково-послужних карток. Це створює наскрізну систему відстеження, де кожен зразок має унікальний код, що виключає помилки при подальшому аналізі.
У Міністерстві оборони наголосили, що створення такої бази є актом відповідальності держави перед своїми захисниками та їхніми родинами. Наявність ідентифікаційного матеріалу в державному резерві значно пришвидшує процеси пошуку та дає змогу уникнути тривалих юридичних та експертних процедур у майбутньому. Всі відібрані зразки передаються на довгострокове зберігання до спеціалізованих сховищ, де підтримуються необхідні температурні умови для збереження цілісності молекул ДНК протягом багатьох років.