Найбільш очевидний збіг американських та російських правих стосується геополітики, особливо становища України. Жорсткі праві MAGA заперечували проти військової допомоги Джо Байдена не тільки з партійних інстинктів, але й тому, що, на їхню думку, Україна мала бути більш поступливою щодо своєї регіональної наддержави, пише The Econimist.
Подібно до того, як Америка може диктувати умови у своїй сфері впливу, наприклад, Канаді в питаннях торгівлі або Панамі в питаннях будівництва каналу, Росія має права на Україну, вважають вони. Прихильники "Америки передусім" — реалісти, а не ідеалісти, як їхні попередники-неоконсерватори. Вони вважають іноземне втручання марним авантюризмом.
На Заході міжнародна коаліція націоналістів-консерваторів — від трампізму в Америці до болсонаризму в Бразилії та орбанізму в Угорщині — відкидає основні принципи просвітницького лібералізму, такі як індивідуалізм та універсальність прав людини. Цю критику поділяють і російські захисники Путіна, які бачать у ньому союзника проти занепаду та розбещеності лібералізму. Вони з презирством ставляться до глобалізму та культури "пробудження", які, на їхню думку, є логічним завершенням західного лібералізму.
Націоналістичний консервативний рух в Америці та Європі, однак, виражається в мажоритарному популізмі — вираженні демократичної волі народу при одночасному накладанні все менших обмежень на владу його обраних представників.
В Америці метою є руйнування ліберальної держави. "В Росії держава є втіленням нації. У нашому випадку це не так. Трамп демонтує федеральну державу, мета Путіна — зміцнити державу", — говорить професорка Університету Джорджа Вашингтона Марлен Ларюель. У цьому сенсі російські праві сили не є частиною інтелектуального мейнстріму трампістів. Тим не менш, деякі з їхніх ідей знаходять відгук у маргінальних діячів.
Одним із напрямків правої постліберальної думки в Америці є інтегралізм. Його прихильники виступають за об'єднання католицької церкви з державою. Деякі, наприклад Патрік Дін, критик лібералізму та професор Університету Нотр-Дам, виступають за "аристопопулізм" — заміну правління нинішньої, занепадної еліти іншою елітою з правильною політикою.
Американські мислителі, що належать до так званого "темного Просвітництва" або "неореакційного руху", більш прямолінійні в аргументації проти егалітаризму та демократії. Кертіс Ярвін, один із таких мислителів, закликає до створення американської монархії, якою керуватиме диктатор-президент, фігура, яку іноді більш ввічливо називають "національним генеральним директором".
Віце-президент Джей Ді Венс зі схваленням відгукується про роботи Ярвіна, хоча й не про монархічні аспекти його світогляду. Нещодавно Венс привітав його на вечірці, сказавши жартома: "Ярвін, ти реакційний фашист!".
Колишній радник Трампа Стів Беннон "стверджував, що Сполучені Штати та Росія є християнськими та націоналістичними за своєю суттю", пише Бенджамін Тейтельбаум у книзі "Війна за вічність". Він стверджує, що це прелюдія до нової республіканської концепції американської ідентичності, заснованої на вкоріненості та народності, а не на особистій свободі та вільних ринках.
"Демократам вдалося переконати себе, що Трамп є співробітником російської розвідки, і що втручання Путіна у вибори забезпечило йому перемогу на президентських виборах 2016 року. Переконливих доказів жодного з цих тверджень представлено не було. Але це дало їм привід недооцінювати силу трампізму — до тих пір, поки він знову не восторжествував у 2024 році, цього разу з перемогою за результатами всенародного голосування", – пише The Economist.
Цей досвід, можливо, зблизив Трампа і Росію. "Путін пройшов зі мною через багато чого. Він пройшов через фальшиве полювання на відьом", — мимохідь сказав Трамп під час прочуханки Володимиру Зеленському в Овальному кабінеті. Неправдиво звинувативши в русифікації одного разу, ліберали, можливо, випускають з уваги щось серйозніше і те, що відбувається на виду.