Запровадження та регулярне продовження режиму воєнного стану в Україні створило унікальну правову колізію, за якої держава формально діє в межах Конституції, але фактично не здатна виконати її ключові вимоги щодо тимчасовості та чітких строків обмеження прав громадян. Це призводить до ситуації, коли базові свободи українців обмежуються автоматично і на невизначений період.
Про це повідомив філософ Сергій Дацюк в ефірі політолога Юрія Романенка.
Філософ пояснив, що звичка українців відповідати на складні виклики банальними штампами створює сліпу зону для реальних загроз. Фізична інфраструктура, міста та логістика – це лише матеріальна оболонка держави, тоді як справжня суть України полягає в інших, більш складних вимірах, які зараз також перебувають під загрозою знищення.
"Це виявилося для мене дуже складним питанням, тому що на перший погляд здається, що, ну, що руйнує Україну? Ну, зрозуміло, що Путін. Зрозуміло, що Росія, зрозуміло, що радянське минуле, імперське минуле. Зрозуміло, що ось це ось все. Мене цікавило не це. Мене цікавить, що дійсно руйнує Україну. Тому що Україна – це не будинки, не дороги, не інфраструктура. Тому питання, на перший погляд, просте. Але ми ж звикли на прості питання відповідати просто", – підкреслив експерт.
Дацюк також звернув увагу на те, що навіть інформаційно-психологічні операції (ІПСО) ворога або постійні попередження від спецслужб про можливі вербування є лише частиною проблеми, яка стосується руйнування свідомості громадян. Проте головний фокус роздумів має бути зосереджений на структурних основах існування самої держави та суспільного договору, які наразі проходять колосальне випробування на міцність.
Аналізуючи стан правової системи України, мислитель звернувся до фундаментального документа – Конституції, аби зрозуміти, наскільки легітимними та обґрунтованими є дії влади в умовах повномасштабної війни. Він нагадав, що Основний закон дійсно передбачає можливість тимчасового скасування певних свобод, проте цей процес має супроводжуватися чіткими критеріями, які на практиці реалізувати просто неможливо.
"Конституція дозволяє себе обмежувати під час війни. Про це говорить стаття шістдесят чотири. Крім того, я дізнався, що є указ про воєнний стан двадцять другого року, який прямо перераховує, які статті можуть обмежуватися. Значить, тридцята, тридцять четверта – це приватне життя, зв'язок, свобода слова. Тридцять восьма, тридцять дев'ята – вибори, зібрання. Сорок перша, сорок четверта – власність, праця, страйки. І п'ятдесят третя – освіта", – перерахував філософ.
Проблема, на думку Дацюка, полягає у вимогах самої Конституції щодо того, як саме мають запроваджуватися ці суворі обмеження. Закон вимагає вказати конкретні часові рамки, що в умовах непередбачуваних бойових дій є абсолютно нереалістичним завданням для керівництва держави.
"Конституція вимагає, що це обмеження може бути тимчасовим, пропорційним і з зазначенням строку. Як вказати строк, якщо йде війна? Зрозуміло, поки воєнний стан. Тобто щоразу, коли ми продовжуємо воєнний стан, ми таким чином автоматично обмежуємо статті Конституції. Тому те, що вимагає Конституція, з формальної точки зору ми виконати не можемо, бо ми не знаємо, коли закінчиться війна", – пояснив експерт.
Він додав, що така ситуація породжує стан постійної невизначеності. "Скільки продовжуємо воєнний стан, стільки там все і обмежується", – зазначив він.
Серед найбільш відчутних обмежень філософ виділив свободу пересування, заборону виїзду чоловіків за кордон, складнощі зі зміною місця проживання та комендантську годину.
Таким чином, хоча формально Конституція продовжує діяти, її гарантійні механізми виявляються фактично заблокованими об'єктивними обставинами війни, що створює сприятливий ґрунт для зловживань з боку державного апарату.