Міністр фінансів Скотт Бессент не перебував у кімнаті, коли адміністрація Трампа приймала найбільш доленосні рішення щодо війни з Іраном – конфлікту, що спричинив найбільший енергетичний шок із 1970-х років.
Історик Ніл Фергюсон визначив цю відсутність як свідчення системного провалу процесу в Раді національної безпеки, спираючись на нещодавню публікацію The New York Times, інформує "Хвиля".
"Очевидно, що Рада національної безпеки не виконала свою функцію – дати президенту побачити плюси й мінуси, побачити, що військовий успіх треба було зважити проти економічних ризиків", – сказав Фергюсон. "Міністр фінансів Бессент не був у кімнаті і, схоже, не відігравав жодної суттєвої ролі у прийнятті рішень щодо цього конфлікту".
Фергюсон визнав, що йому довелося публічно відмовитись від власної попередньої позиції. Минулого року він дебатував із колегою з Гуверівського інституту Стівеном Коткіним, який застерігав щодо браку процесу в адміністрації Трампа. Тоді Фергюсон висміяв це занепокоєння. "Боюсь, мені зараз доведеться дістати ніж і виделку та публічно проковтнути власні слова", – сказав Фергюсон. "Те, що ми побачили з двадцять восьмого лютого, свідчить про провал процесу".
Суть проблеми, стверджує Фергюсон, у тому, що голова Об'єднаного комітету начальників штабів завжди обіцятиме військову перемогу – "у кожній адміністрації вони завжди обіцяють виграти війну" – але хтось має зважити це проти економічних наслідків. Без Бессента чи іншого економічного голосу за столом ніхто не поставив під сумнів припущення, що військовий успіх автоматично означатиме стратегічний.
Рада національної безпеки існує для того, щоб представляти президенту конкуруючі перспективи – військову, економічну, дипломатичну. Коли цей процес дає збій, президенти приймають рішення на основі неповної інформації. У цьому випадку військовий план спрацював точно як обіцяли; економічні наслідки стали ризиком, який ніхто не виніс на обговорення.
Раніше "Хвиля" розповідала про таємний план Пентагону щодо наземної операції в Ірані.