Експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) Франц-Штефан Ґаді зіграв роль начальника російського Генштабу у воєнно-штабній грі в німецькому університеті Бундесверу імені Гельмута Шмідта в Гамбурзі – і "переміг" НАТО, фактично паралізувавши німецьке політичне керівництво атакою на Литву. Гра проходила в грудні 2025 року, її випустила як подкаст берлінська Die Welt, а резонанс був такий, що генсека НАТО Марка Рютте окремо запитали про результат на пресконференції.
Як передає "Хвиля", про це йдеться в авторській колонці Ґаді для Foreign Policy.
Експерт попереджає: щойно бойові дії в Україні зупиняться – найімовірніше тимчасовим перемир'ям до кінця 2026 чи у 2027 році – Європа увійде в найнебезпечніший період у відносинах з Росією. Російська армія, яка на той момент матиме майже п'ять років бойового досвіду, буде сильнішою за європейські сили, що тільки починають надолужувати відставання у дальньобійних ударах і динамічному націлюванні.
"Для Путіна кожна проблема виглядає як та, яку можна вирішити війною", – констатує автор. Єдиним інструментом тиску Кремля на Європу для відновлення радянської сфери впливу залишається його армія – тому ризик військового сценарію після завершення війни в Україні Ґаді називає очевидним.
У грі автор побудував російську перевагу на трьох простих чинниках. Перший – швидкість: значні російські та білоруські сили вже стоятимуть біля кордону з НАТО, тоді як Альянсу потрібні дні, а то й тижні для перекидання резервів. Другий – обмежений наступ, який встигає захопити територію до контрудару. Третій – утримання захопленого через ядерний шантаж.
Сценарій починався з гіпотетичного припинення вогню в Україні влітку 2026 року. Москва пропонує Берліну економічну співпрацю і повернення до довоєнних відносин – і паралельно посилює тиск на країни Балтії та оголошує про "гуманітарну кризу" в Калінінградському ексклаві. Після спільних російсько-білоруських навчань 12 тисяч російських військових залишаються в західній Білорусі. Гра стартує в кінці жовтня 2026 року.
За словами Ґаді, операція задіювала близько 100 тисяч російських військових у ширшому театрі – з урахуванням ППО, логістики, авіації та формувань другого ешелону. Передова ударна група з Білорусі – близько 12 тисяч бійців з 1-ї гвардійської танкової армії, посилених підрозділами 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. З Калінінграда назустріч просувається 11-й армійський корпус. 20-та гвардійська загальновійськова армія прикриває фланг від Польщі. 6-та загальновійськова армія Ленінградського військового округу сковує сили НАТО в Естонії та Латвії.
План простий: удари через Гродно і Друскінінкай на північ до Маріямполе, з'єднання з калінінградською групою протягом 24 годин – і Балтія відрізана від Польщі. Спецназ заздалегідь захоплює мости і перехрестя. Російські сили мобілізуються під прикриттям військових навчань, заздалегідь залишаючи техніку в потрібних районах.
Навіть якщо литовські бригади зможуть зупинити фізичне просування, наполягає Ґаді, це вже не має вирішального значення. Росія, навчена українським досвідом, здатна "відключити" Сувалкський коридор вогневим контролем – дронами, артилерією, ракетами, дистанційним мінуванням. "Європейські сили НАТО точно не атакуватимуть, не послабивши спершу російську ППО, чого вони восени 2026 року зробити не зможуть", – пише автор. Європейцям бракує засобів придушення ППО, протирадіолокаційних ракет і техніки для проривів.
Ключова умова успіху в грі – тримати американців осторонь перші 48 годин. Ґаді посилається на сигнал, який заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі надіслав європейцям на Мюнхенській безпековій конференції: європейці мають вести самі. У грі це спрацювало – НАТО не контратакувало, литовці не встигли організувати удар у відповідь, а сама гра завершилася до того, як ситуація могла розгорнутися інакше.
На випадок контратаки в автора був готовий ядерний сценарій – активація тактичної ядерної зброї в Білорусі, Калінінграді та західній Росії з ультиматумом, що коридор не обговорюється. "Ми досягли цілей без цього – паралізувавши німецьке політичне керівництво, поки американці не втручались", – констатує Ґаді.
Головний висновок експерта адресований Берліну. Німеччина та її політичне керівництво, на його думку, мають відповісти на одне фундаментальне питання ще до кризи: чи готова вона воювати з Росією за Балтію без американської допомоги. "Забудьте про проповіді про прихильність до Статті 5 НАТО", – пише автор. Чи готовий Берлін витримати ядерний шантаж Путіна? Чи готові німці ментально до війни?
Стримування, нагадує Ґаді, залежить не лише від військових можливостей, яких бракує, а й від того, у що вірить противник щодо вашої рішучості. "У воєнній грі ми, мої "російські" колеги і я, знали: Німеччина, ймовірно, вагатиметься. І цього було достатньо для перемоги", – підсумовує він.