Різке загострення риторики між Вашингтоном та Тегераном, яке супроводжувалося безпрецедентними погрозами аж до натяків на застосування тактичної ядерної зброї, поставило світ на межу глобальної катастрофи. Коли напруга досягла свого піку, а загроза перекриття Ормузької протоки стала максимально реальною, в дипломатичну гру вступили регіональні гравці ядерного клубу. Головним медіатором у цій кризовій ситуації виступив Пакистан – держава, яка має тісні історичні зв'язки з регіоном та чудово розуміє ментальність обох сторін конфлікту.
Про це повідомив експерт з питань Близького Сходу Мохаммад Фараджаллах в ефірі політолога Юрія Романенка.
Пакистанська дипломатія запропонувала унікальну формулу мирного врегулювання, яка дозволила б уникнути масштабної війни та дала можливість як Сполученим Штатам, так і знекровленому Ірану оголосити себе переможцями перед власними громадянами.
Аналізуючи рівень напруженості, експерт підкреслив, що загроза була абсолютно реальною. Коли Дональд Трамп заявив, що ціла цивілізація може тієї ночі припинити існування, у військових кабінетах розглядалися найрадикальніші сценарії.
"Я вірю, що в Пентагоні серйозно обговорювали питання використання проти Ірану саме тактичної ядерної зброї. Але тут, звичайно, клуб ядерних держав, дев'ять із них, і найближчий Пакистан, зіграв роль", – зазначив Мохаммад Фараджаллах.
Саме в цей критичний момент Ісламабад змінив свого парламентера і висунув компромісну ініціативу.
За словами аналітика, геніальність пакистанського документа полягає в його багатозначності. "Пакистан виступив з ініціативою з 10 пунктів. І найцікавіше, кожен її по-своєму трактує. Тобто всі формулювання, вони відкриті", – пояснив експерт.
Такий підхід дозволив Трампу заявити про свою перемогу, зокрема про швидке розблокування Ормузької протоки та зобов'язання Ірану не збагачувати уран. Водночас для іранського суспільства документ також несе позитивні новини, що дозволяє уникнути революційних настроїв всередині країни.
Фараджаллах розкрив суть цих поступок для Тегерана. "Основні з них – тобто було щось для Ірану. Звичайно, Іран повинен отримати ослаблення деяких санкцій, які з вісімдесятих років були прийняті. І тому це буде для Ірану як перемога", – підкреслив він.
Проте в обмін на ці економічні послаблення Іран був змушений піти на болісні компроміси, такі як таємна передача вже збагаченого урану та згода на колективне управління Ормузькою протокою, що фактично позбавляє Тегеран його головного інструменту регіонального домінування.