Двоє учнів на уроці англійської. Один бездоганно робить граматичні вправи, але губиться в живій розмові. Другий говорить вільно, хоч і з помилками. Однакова оцінка в журналі не скаже про них майже нічого – і саме з цієї проблеми виросла нинішня дискусія про шкільні оцінки.
Як пише "Хвиля", про це йдеться у колонці "Дзеркала тижня" Катерини Терлецької – докторки фізико-математичних наук і лідерки концепції "Математика для життя" в реформі НУШ.
Оцінювання за групами результатів запровадили в 5-9 класах як одну з ключових змін Нової української школи. Ідея була проста: оцінювати не лише знання, а й те, що учень уміє робити завдяки цим знанням. У математиці таких груп чотири – від уміння побачити проблему й побудувати модель до критичної оцінки власного результату.
Але в учительській спільноті дедалі гучніше звучить інше: групи результатів стали не інструментом, а додатковим навантаженням. Після зміни керівництва Міносвіти дискусія спалахнула з новою силою, аж до пропозицій відмовитися від такого підходу взагалі.
Терлецька пропонує подивитися на данський досвід. На початку 2000-х там працювала комісія професора Могенса Нісса, яка шукала відповідь на питання: якщо учень має високий бал з математики, що ми про нього насправді знаємо. З цього виріс проєкт KOM, який вплинув на програми Данії, Фінляндії, Норвегії, Нідерландів, Естонії та на міжнародне дослідження PISA.
Данці зіткнулися з тим самим. Описати математичні компетентності виявилося значно простіше, ніж навчитися надійно відокремлювати їх одна від одної. Коли учень розв'язує задачу, він одночасно читає умову, будує модель, рахує й аналізує відповідь – моменту, у який закінчилося моделювання й почалося мислення, просто не існує.
Другий висновок Нісса неприємніший: цілі освіти змінилися швидше, ніж інструменти оцінювання. У документах уже писали про мислення й аргументацію, а контрольні й далі перевіряли відтворення алгоритмів. "Що оцінюєш, те й отримуєш", – повторював данський професор.
В українському варіанті, вважає авторка, проблема не в самій ідеї, а в тому, що вчителя залишили з нею наодинці. Різні авторські колективи підручників по-різному трактують групи результатів, тому одне й те саме завдання в різних книжках може потрапити до різних груп. Спільної мови, якою однаково говорили б розробники стандарту, вчителі, учні та батьки, система поки не створила.
Вихід Терлецька бачить не в скасуванні. Вона пропонує зробити національний банк апробованих завдань, для яких заздалегідь визначено, які саме групи результатів вони вимірюють. А саме оцінювання за групами перенести на національні діагностичні зрізи наприкінці кожного етапу навчання – наприклад, після 6-го та 9-го класів, як це роблять у частині країн ЄС.
Раніше "Хвиля" розповідала, як Міносвіти оновлює систему оцінювання учнів 5-9 класів. Про те, через що нова система оцінювання спричинила скандал у Польщі, читайте в окремому матеріалі.