Газопровід "Північний потік", знищений у вересні 2022 року в результаті серії підводних вибухів на дні Балтійського моря, може бути відновлений. Але не в інтересах Росії чи Європи – а під управлінням США.
Як передає "Хвиля", про це пише французьке видання Le Monde diplomatique з посиланням на численні закулісні джерела.
Розслідування катастрофи поступово звужується. Федеральна прокуратура Німеччини встановила підозрюваного – ним є Сергій К., офіцер українського спецназу, який імовірно координував операцію з яхти "Андромеда". Федеральний суд Німеччини вважає, що за диверсією стоїть сама українська державна структура.
Однак французьке видання йде далі: спираючись на власні джерела, журналісти стверджують, що операція була українською лише за виконанням – а ось експертна, навчальна і, ймовірно, логістична підтримка надходила зі Сполучених Штатів, Великобританії та Польщі. Якщо ця версія підтвердиться, виявиться, що союзники Берліна знищили ключову енергетичну інфраструктуру Німеччини в той момент, коли сама Німеччина постачала цим союзникам зброю і надавала фінансову допомогу.
Американські інвестори вже в черзі
Поки офіційна Європа говорить про остаточний розрив з російським газом, у тіні відбуваються зовсім інші розмови. Джерело з оточення "Газпрому" повідомило виданню: "Північний потік" є частиною таємних переговорів між президентом США Дональдом Трампом і російським диктатором Володимиром Путіним. Один з аналізованих сценаріїв – відновлення роботи газопроводу в партнерстві зі США.
Серед потенційних покупців фігурує Стівен П. Лінч – маямський інвестор, якого Wall Street Journal характеризує як фахівця з проблемних активів. Свій інтерес до трубопроводу він сформулював відверто: стати "найбагатшим хлопцем, про якого ви ніколи не чули". Також згадується Джентрі Біч – техаський банкір зі зв'язками в оточенні Трампа, який, за даними журналістів, разом з румунським партнером намагався домовитися про придбання газопроводу, хоча публічно це заперечував. Окремо інтерес до "Північного потоку" приписується американському фінансовому гіганту Elliott Management.
Брюссель закриває двері – чи встигне?
ЄС намагається юридично закрити питання: на початку лютого набула чинності нова газова директива RePowerEU, що забороняє будь-які нові контракти на імпорт російського газу – включаючи той, що міг би надходити через "Північний потік". Газ із цього трубопроводу однозначно кваліфікується як "російський" і підпадає під заборону.
Берлін підтримує цю лінію. Міністерство економіки Німеччини запевняє: країна повністю відмовилася від залежності від російського газу і не має наміру від цього відступати. Канцлер Фрідріх Мерц займає жорстку позицію і виключає будь-яке енергетичне співробітництво з Москвою.
Але є і протилежний голос – прем'єр Саксонії від ХДС Міхаель Кречмер відкрито виступає за відновлення переговорів з Росією про газ, вказуючи на катастрофічні наслідки для промисловості Східної Німеччини: "Питання енергетичних цін настільки фундаментальне, що його не можна відсувати вбік".
Обхідні шляхи вже працюють
Між офіційними заявами і реальністю – прірва. Анонімне джерело, знайоме із ситуацією, повідомляє: незважаючи на всі санкції, російська енергетика все одно потрапляє до Європи – через Індію, де нафта переробляється і реекспортується вже як "індійські нафтопродукти", або через Казахстан, де російська нафта змішується з казахською і фактично перестає вважатися підсанкційною.
Що це означає для України?
Ситуацію з жорсткою прямолінійністю оцінює євродепутат Фабіо Де Мазі: "Ми фінансуємо і постачаємо зброю Україні, яка, за рішенням німецького федерального суду, підірвала нашу трубу. Одночасно купуємо дороге американське скраплене газове паливо. А тепер ризикуємо опинитися під контролем американського енергетичного картелю".
Американський експерт з енергетичної безпеки Бенджамін Шмітт з Пенсільванського університету категоричний: навіть якщо "Північний потік" перейде до рук американських інвесторів, газ все одно буде постачатися з Росії – а значить, Кремль у будь-який момент зможе перекрити вентиль з геополітичних міркувань.
Європа ризикує втратити голос
Якщо мирні переговори щодо України все ж почнуться, енергетична інфраструктура стане частиною торгу між Вашингтоном і Москвою. Формально без згоди ЄС угода неможлива – але Вашингтон здатний чинити тиск. Головне питання зараз: чи зможе Європа відстояти право голосу у власному енергетичному майбутньому – чи лише підпише те, що вирішать за неї інші?
Раніше Трамп оголосив про негайне підвищення світових мит до 15%.