Поки світ зосереджений на втратах і рухах лінії фронту, Росія тихо побудувала військо нового типу – на основі дронів, автономних систем озброєння та штучного інтелекту. Ця нова армія вже широко використовується у війні проти України та змінює саму логіку того, як росіяни ведуть бойові дії. І саме в цій сфері Москва випередила більшість країн НАТО.
Як передає "Хвиля", про це йдеться у новому випуску подкасту Decoding Geopolitics ведучого Домініка Пресла з гостею Катериною Бондар, дослідницею центру CSIS Wadhwani AI Center, яка нещодавно опублікувала велику доповідь на цю тему.
За словами Бондар, Росія визначила розвиток безпілотних систем та інтеграцію штучного інтелекту як національні пріоритети на найвищому рівні. У президентському указі ці дві сфери прописані серед десяти довгострокових цілей країни. Цілі конкретні та вимірювані: один мільйон людей у галузі безпілотних систем до 2030 року, 95% готовності бізнесу та промисловості до інтеграції ШІ та близько 115 тисяч фахівців з ШІ, що випускаються щорічно.
Мілітаризоване суспільство та економіка переводять інновації з цивільного сектору у військовий. Як приклад Бондар наводить компанію Zala – спочатку приватний бізнес, що виробляв цивільні дрони, потім її придбав концерн Калашников, і тепер вона виробляє одні з найкращих російських баражуючих боєприпасів та ISR-систем. "Нас цілком влаштовують інновації гаражного рівня. Нам просто потрібно знайти найкращі системи і потім масштабувати їх", – цитує Бондар міністра оборони РФ Андрія Бєлоусова.
Перевагою росіян, за словами аналітикині, є централізація. На відміну від України, де безпілотні системи виробляють 800 – 1500 компаній, а військові використовують 400 типів дронів щомісяця, Росія обирає "чемпіонів" і концентрує ресурси за ними. Найочевидніший приклад – "Шахед" / "Герань": російська версія пройшла понад 30 ітерацій і, за словами Бондар, "майже не має спільного з оригінальним іранським дизайном". Та ж модель – з FPV-дроном "Вандал" та фіксованим крилом "Молния".
Бондар прямо каже: "Росія далеко попереду НАТО" у цій сфері. Її перевага не лише у швидкості ітерацій. Москва не обмежена регулюванням щодо повністю автономних систем озброєння. На Заході сама лише згадка про "повністю автономну зброю" викликає паніку – там немає навіть консенсусу щодо визначення цього терміну. Росія ж просто розгортає такі системи на полі бою, отримуючи цінний зворотний зв'язок і вдосконалюючи технологію.
Водночас Бондар визнає: стара російська система не зникла. Бюрократія, корупція, жорстка ієрархія, страх підлеглих доповідати начальству погані новини – усе це нікуди не поділося. Усередині російського військового керівництва триває боротьба між "новим поколінням генералів", які розуміють цінність технологій, та старшими командирами, що мислять у логіці колишньої радянської армії. Але Росія, наголошує дослідниця, проходить через цю трансформацію – болісно й повільно, але послідовно.