Американське законодавство містить надзвичайно суворі правила щодо реєстрації організацій, які просувають інтереси інших держав, проте найвпливовішому ізраїльському лобі AIPAC (Американсько-ізраїльський комітет громадських зв'язків) вдалося знайти абсолютно легальний спосіб обійти ці обмеження та уникнути статусу "іноземного агента".
Про це повідомив аналітик Михайло Штейнбок в ефірі політолога Юрія Романенка.
Фундатором однієї з найпотужніших лобістських структур у Сполучених Штатах Америки, яка десятиліттями системно відстоює інтереси ізраїльської держави, став колишній журналіст Ісая Кенен, чий батько був уродженцем Києва та згодом емігрував за океан. Цьому видатному діячу вдалося не лише закласти основи для отримання перших багатомільйонних траншів американської допомоги для молодої близькосхідної країни, але й знайти абсолютно легальний спосіб обійти надзвичайно суворі обмеження законодавства США щодо іноземного впливу, назавжди уникнувши статусу "іноземного агента".
"Він один із перших зрозумів, що потрібно працювати із законодавцями і відстоювати інтереси ізраїльської держави… для того, щоб одна з найбільших економік і військових сил у світі хоча б не перешкоджала створенню держави", – підкреслив Штейнбок масштаби стратегічного мислення Кенена.
Спочатку діяльність подібних сіоністських організацій зводилася переважно до пропаганди та інформаційної підтримки, особливо на тлі різноманітних кризових інцидентів на Близькому Сході, які потребували правильного медійного висвітлення.
Штейнбок нагадав про гучний скандал, пов'язаний із різаниною 1953 року за участю майбутнього прем'єр-міністра Аріеля Шарона. Тоді організація Кенена докладала величезних зусиль, щоб протидіяти негативному фону в американських засобах масової інформації та зберегти репутацію молодої держави в очах західного суспільства. Проте паралельно з медійною роботою розпочалася куди більш важлива кампанія із залучення реальної та відчутної фінансової підтримки. Цей прагматичний підхід швидко приніс свої перші плоди, заклавши фундамент для майбутніх масштабних фінансових вливань.
"Вони спочатку домовилися про перший транш у 15 млн доларів економічної допомоги Ізраїлю, а потім 75 млн доларів надали допомоги", – розповів Штейнбок про перші серйозні економічні перемоги молодого лобі.
Однак на шляху до подальшого стрімкого розширення впливу постала серйозна юридична перепона. Американське законодавство містить вкрай суворі правила щодо діяльності та реєстрації організацій, які відкрито просувають інтереси інших держав на території Сполучених Штатів. За словами фахівця, у США діє спеціальний закон FARA, який вимагає від агентів іноземних урядів повної, беззаперечної прозорості у своїй діяльності, що могло б стати критичною перешкодою для ефективної лобістської роботи.
"Організація, якщо займається там просуванням інтересів іншої держави в США… то вони всі повинні зареєструватися, чітко звітувати за ось цим законом про свої джерела фінансування, про свій склад, як вони працюють", – пояснив експерт жорсткі рамки американської правової системи щодо міжнародних лобістів.
Керівництво ізраїльського лобі ще на етапі свого інституційного становлення чудово зрозуміло, що така надмірна прозорість суттєво ускладнить їхню політичну маневровість, створить зайву бюрократичну тяганину та відлякає багатьох потенційних спонсорів. Щоб не звітувати про кожен витрачений цент перед американськими контролюючими органами та зберегти необхідну для політичних ігор гнучкість, комітет було хитро перереєстровано зі зміною офіційного позиціювання на внутрішньоамериканське.
"Кенен швидко зрозумів, що це не зовсім зручно так працювати в реаліях США. Тому вони перейменували ось цю організацію, назвали її комітет зі зв'язків із громадськістю і зареєстрували її як американську організацію", – зазначив Штейнбок про цей геніальний юридичний хід, який фактично дав життя сучасному формату впливового AIPAC.
Головним фактором, який дозволяє цьому потужному об'єднанню донині абсолютно легально залишатися поза дією закону про іноземних агентів, є принципова та повна відсутність прямих грошових надходжень від уряду в Єрусалимі. Організація спирається виключно на внутрішні американські ресурси, що робить її з юридичної точки зору суто американським феноменом вільного волевиявлення громадян, хоча і з чітким зовнішньополітичним вектором.
"Вони не отримують безпосередньо фінансування від ізраїльського уряду, що є одним з критеріїв до того, щоб реєструватися як іноземні агенти. Організація існує на пожертви в основному", – підсумував Михайло Штейнбок, детально розкриваючи ключові юридичні тонкощі безперебійної та надефективної роботи структури, яка протягом багатьох десятиліть визначає політичний ландшафт Сполучених Штатів Америки.