Думки Російсько-українська війна Війна США та Ізраїлю проти Ірану Дефіцит Patriot і криза "Шахедів": як удари США по Ірану б'ють по Україні та Росії
Операція США проти Ірану — це не окрема близькосхідна історія, а частина великої гри, де Іран, Росія, Україна і система глобальної ППО опинилися в одному стратегічному рівнянні. Військовий оглядач Дмитро Снєгирьов пояснює, що втрачає в цій ситуації Росія, а що — Україна…
Дмитро Снєгирьов Військовий експерт 0
Операція США проти Ірану має не лише регіональний вимір. Вона безпосередньо впливає на конфігурацію війни в Україні, російські військові можливості та глобальний баланс систем ППО.
Причина проста: саме Іран став одним із ключових військово-технологічних донорів Росії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Дрони-камікадзе Shahed-136, розвідувально-ударні Mohajer-6, боєприпаси, технології локалізації виробництва — усе це дало змогу Москві перейти до системного терору української енергетики та міст.
Окрім безпілотників, за даними американської адміністрації, Іран передавав Росії артилерійські й танкові боєприпаси, мінометні снаряди, а також комплектовання до ударних систем. Йшлося не лише про готову продукцію, а й про технологічну підтримку — зокрема електроніку, навігаційні модулі та виробниче обладнання для локалізації складання "Шахедів" на території РФ.
Відео дня
Ще у 2022 році після візиту Путіна до Тегерана американські ЗМІ з посиланням на розвідку повідомляли про домовленості щодо передавання сотень БпЛА. У листопаді того ж року Іран фактично визнав постачання безпілотників, намагаючись пояснити це "довоєнними контрактами". Однак уже у 2023 році Білий дім заявив, що співпраця триває, а Тегеран допомагає Росії створити власні виробничі потужності.
Наслідок — різке зростання російських можливостей. Завод у Єлабузі, створений за участі іранських фахівців, став ключовим майданчиком складання "Шахедів". Сумарне виробництво ударних БпЛА у РФ оцінюється у десятки тисяч одиниць на рік. Від початку вторгнення проти України застосовано понад 57 тисяч таких дронів.
Другий рівень співпраці — ракетний. Fateh-110 та Zolfaghar — балістичні ракети з дальністю 300 і 700 км відповідно — становлять принципово іншу загрозу. Їхній політ триває лише кілька хвилин, а перехоплення можливе виключно сучасними системами на кшталт Patriot PAC-3 або SAMP/T. Саме тому будь-яке посилення ракетного компонента РФ означає додаткове навантаження на українську систему ППО.
За оцінками західної розвідки, Іран має понад 3 тисячі балістичних ракет різного типу. Навіть часткова інтеграція цього потенціалу у російську війну проти України суттєво підвищує інтенсивність ракетних загроз. Крім того, предметом обговорень могли бути й іранські крилаті ракети, що за характеристиками близькі до радянських Х-55.
17 січня 2025 року Москва і Тегеран підписали договір про всеосяжне стратегічне партнерство, який охоплює оборону, енергетику та військово-технічну співпрацю. Фактично це означало інституціоналізацію військового союзу, що вже де-факто працював з 2022 року.
І тут з’являється новий чинник — американська операція проти Ірану.
Після ударів США та Ізраїлю по об’єктах іранської інфраструктури регіон перейшов у фазу обміну ударами через проксі-структури. Союзники Ірану активізували атаки на американські бази та об’єкти партнерів США на Близькому Сході.
Йдеться про ракетні та дронові удари по військових об’єктах США, атаки на морську інфраструктуру та спроби перевантаження систем ППО союзників Вашингтона в регіоні. Фактично відбувається симетрична відповідь через мережу проксі-структур.
Це автоматично збільшує потребу у системах протиповітряної оборони в регіоні.
За оцінками західних аналітиків, частина союзників Вашингтона вже стикається з дефіцитом ракет-перехоплювачів для Patriot через інтенсивність атак. Виробничі потужності таких ракет у світі обмежені: виготовлення перехоплювачів до Patriot триває місяцями, а інтенсивність застосування в умовах двох театрів бойових дій — українського та близькосхідного — створює безпрецедентне навантаження на оборонну промисловість США та партнерів.
Кожен комплекс, розгорнутий на Близькому Сході, — це ресурс, якого може бракувати в іншому регіоні.
Так формується пряма причинно-наслідкова зв’язка:
- Іран постачає РФ дрони, ракети та технології.
- Це посилює здатність Росії вести війну проти України.
- США розпочинають операцію проти Ірану.
- Зростає потреба союзників США у системах ППО.
- Світовий ресурс перехоплювачів і комплексів ППО перерозподіляється.
- Україна опиняється у більш жорсткій конкуренції за оборонні ресурси.
Водночас існує й зворотний ефект. У разі суттєвого ослаблення іранської військово-промислової або логістичної інфраструктури Росія може втратити стабільні канали постачання дронів, ракетних компонентів і боєприпасів. Це безпосередньо вплине на інтенсивність ударів по українській території та обмежить можливості Москви компенсувати власні виробничі проблеми.
Тобто для України американська операція має подвійний вимір: стратегічну можливість послабити одного з головних військових партнерів Кремля — і тактичний ризик тимчасового дефіциту ППО через глобальне перевантаження систем.
Саме тому в Лондоні прем’єр-міністр Кір Стармер заявив про запит до України щодо консультацій із фахівцями ППО. Британія прагне врахувати український досвід відбиття масованих дронових і ракетних атак. Україна погодилася надати експертну допомогу — адже фактично саме вона має найбільший у світі практичний досвід протидії "шахедному" та балістичному терору.
Отже, операція США проти Ірану — це не окрема близькосхідна історія. Це частина ширшої геополітичної перебудови, де Іран, Росія, Україна та система глобальної ППО опинилися в одному стратегічному рівнянні.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо Війна з віссю зла в Ірані: як виглядає новий геоекономічний ребус 