Зовнішня стриманість Китаю на світовій арені та його відмова від агресивної експансії диктуються не миролюбністю, а глибокими внутрішніми проблемами.
Масштабні антикорупційні чистки серед генералітету та бюрократичного апарату свідчать про те, що позиції китайського лідера є значно слабшими, ніж це намагається показати державна пропаганда, а система управління позбавлена механізмів безпечної передачі влади. Про це повідомив політичний аналітик Каміль Галєєв в ефірі політолога Юрія Романенка.
Аналізуючи зовнішньополітичну доктрину Китаю, експерт вказує на прагматичну відмову від прямої конфронтації з Вашингтоном.
"Мені здається, що логіка там така: ніяких різких рухів не треба робити, а чекати, поки американці просто вб'ються. Там є надія на те, що США знищать самі себе, і не треба їм у цьому заважати", – зазначає він.
Однак ця зовнішня пасивність приховує жорстку внутрішню боротьбу за виживання режиму.
"Що ми бачимо у внутрішній політиці Китаю? Величезні масштабні чистки серед армії, серед генералів, просто в дуже великих кількостях. Єдине пояснення, яке тут може бути, це те, що насправді внутрішня позиція Сі Цзіньпіна не настільки стійка, як це здається ззовні", – підкреслив аналітик.
Щоб проілюструвати вразливість китайської системи, експерт порівняв її з російською моделлю, де диктатор легітимізує себе через імітацію демократичних процедур.
"У чому взагалі сенс цього цирку з російськими виборами? Вони насправді потрібні для стабілізації влади, бо щоб отримати потрібний результат, необхідна злагоджена, оркестрована робота всього апарату цивільної бюрократії від муніципальних чиновників до губернаторів", – пояснив він.
За словами фахівця, цей бюрократичний "театр" слугує запобіжником від палацових переворотів.
"Якщо машина дестабілізується, іншому спадкоємцю, який, наприклад, щойно скинув лідера, буде дуже складно забезпечити цей результат. Той, хто спробує робити різкі рухи, зламає весь механізм, бо не матиме повної лояльності всієї машини знизу доверху", – констатував експерт.
Китайська номенклатура позбавлена навіть такого інструменту стабілізації.
"У Китаї немає жодних виборів. І звідси парадоксальним чином випливає, що структура влади там набагато більш олігархічна, ніж монархічна, а позиція Сі Цзіньпіна є слабшою і більш ризикованою", – зауважив він, додавши, що саме це провокує постійне насильство щодо інших олігархів.
Крім того, провали союзників стали для Пекіна холодним душем.
"Всі ці спецоперації не працюють, і ці маленькі переможні війни виявляються не маленькими і не дуже переможними. Приклад як Путіна, так і тепер Трампа – це аргумент на користь того, щоб різкі рухи просто не робити", – підсумував Каміль Галєєв.