Вчені виявили новий важливий зв’язок між станом Атлантичного океану та глобальним потеплінням. Йдеться про Атлантичну меридіональну перекидну циркуляцію (AMOC) — масштабну систему океанічних течій, яка переносить тепло між тропіками та північними широтами.
Нове дослідження показало: коли AMOC слабшає, планета не просто перерозподіляє тепло між різними регіонами. Світовий океан може накопичувати більше теплової енергії, що потенційно посилює глобальне потепління.
Атлантика працює як «клапан» для тепла
AMOC можна уявити як величезний природний механізм циркуляції. Тепла вода з тропічних районів рухається на північ, де тепло частково передається атмосфері. Потім холодніша й щільніша вода опускається на значну глибину та повертається на південь.
Коли ця система працює інтенсивно, океан ефективніше відводить тепло з глобальної водної маси в атмосферу та північну частину Атлантики.
Але за слабшої циркуляції ситуація змінюється. Тепло не так ефективно залишає внутрішні шари океану й починає накопичуватися там. Саме тому ослаблення AMOC може мати парадоксальний ефект: Північна Атлантика охолоджується, тоді як планета загалом отримує додаткове тепло.
Подібне вже відбувалося під час льодовикових періодів
Щоб зрозуміти можливі наслідки, дослідники звернулися до кліматичного минулого Землі. Під час останніх льодовикових епох AMOC неодноразово переживала різкі зміни. Такі події відомі як події Данскгора—Ешгера.
Їхні наслідки були масштабними: Північна Атлантика та прилеглі регіони могли дуже швидко охолоджуватися, а клімат Європи, Гренландії та частини Північної Америки ставав значно холоднішим.
Раніше вважалося, що це переважно означало переміщення тепла до Південної півкулі. Нове моделювання показує, що картина складніша: загальна кількість тепла в океані при слабкій AMOC зростає.
За оцінкою авторів, зміни циркуляції під час льодовикових періодів давали ефект потепління, співставний із додаванням приблизно 25 частин на мільйон CO₂ — величиною, яку можна порівняти приблизно з десятиліттям сучасних антропогенних викидів.
Чому тепло залишається в океані
Дослідники використали три кліматичні моделі та простежили рух теплової енергії в океані під час різких змін AMOC. У нормальному режимі значна частина сонячного тепла накопичується в тропічних водах, а потім переноситься океанічними течіями до Північної Атлантики. Там воно може вивільнятися в атмосферу.
Якщо AMOC слабшає, цей механізм працює гірше. Поверхневі води Північної Атлантики можуть охолонути, але глибші шари океану продовжують накопичувати тепло.
Тобто локальне похолодання на півночі не означає, що Земля втрачає теплову енергію. Навпаки, у глобальному масштабі її може ставати більше.
Чи загрожує нам незворотний колапс?
AMOC уже давно перебуває під увагою кліматологів. Багато моделей прогнозують її ослаблення через антропогенну зміну клімату.
Втім, нове дослідження містить і важливу позитивну деталь. За словами авторів, у теплішому кліматі AMOC може стати стабільнішою, а це зменшує ймовірність різкого незворотного колапсу циркуляції.
Отже, майбутнє може бути не таким драматичним, як припускають найгірші сценарії. AMOC, імовірно, слабшатиме, але згодом здатна частково відновитися. Водночас учені наголошують: поки що недостатньо даних, щоб точно визначити, наскільки стабільною буде циркуляція в умовах подальшого глобального потепління.
Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience.