В умовах повномасштабної війни логістика перетворилася на питання виживання економіки, збереження експортного потенціалу та конкурентоспроможності України на світових ринках.
Щоденні обстріли портової інфраструктури, ураження енергетичних об’єктів, пошкодження колій, трансформаторів і підстанцій — усе це стало реальністю для залізниці. Попри це, рух не зупиняється: залізничники відновлюють інфраструктуру, запускають тепловози замість електротяги, працюють у режимі постійного ризику.
«Мені здається, ми швидко забули 2022 рік і всі складнощі з логістикою. Сам факт, що залізниця їде, почали сприймати як даність. І сьогодні ключове питання — це навіть не тарифна політика, а фізичне збереження руху», — зазначив голова правління АТ «Укрзалізниця» Олександр Перцовський під час конференції «Ведення агробізнесу в Україні».
За його словами, саме війна стала першим і базовим фактором, що формує потребу в перегляді тарифів. Йдеться не лише про матеріальні втрати, а й про людські — загиблі, поранені, кадровий дефіцит.
Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради
Ціна зерна в Україні формується за простою формулою: експортна ціна мінус логістика мінус маржа трейдера. Будь-яке зростання тарифів автоматично зменшує дохід виробника. Кроссубсидування, яке досі зберігається, аграрії розцінюють як несправедливе, бо вони платять не лише за власне перевезення, а й за здешевлення інших сегментів.
Микола Мірошниченко, директор з логістики Kernel
Один лише тариф не здатен врятувати залізницю. Без структурної реформи галузь залишатиметься у пастці. Моделей у світі багато — європейська, американська, британська, мексиканська. Спільне між ними одне — це відсутність класичної природної монополії у тому вигляді, в якому вона існує в Україні. Реформа — це передумова приходу приватних інвестицій, створення конкуренції, формування ринкових тарифів.