Звичайний паперовий стаканчик для гарячої кави здається цілком безпечним і навіть екологічнішим за пластиковий. Проте всередині таких ємностей часто є тонкий шар пластику, який не дає рідині просочуватися крізь папір. Нове дослідження показало, що під дією гарячої води це покриття може ставати джерелом мікро- та нанопластиків.
Вчені з Університету Квінсленда перевірили одноразові паперові стаканчики з двома типами внутрішнього покриття — звичайним поліетиленом (PE) та полілактидною кислотою (PLA), яку часто позиціонують як біорозкладну альтернативу. Результати виявилися несподіваними: обидва типи стаканчиків виділяли пластикові частинки, але PLA-покриття в експерименті віддавало їх приблизно у 12 разів більше.
Гаряча рідина змінює ситуацію
Дослідники виміряли близько 4,3 мільйона наночастинок на мілілітр у воді після контакту зі стаканчиками з PLA-покриттям. Для PE-покриття показник становив приблизно 2,7 мільйона частинок на мілілітр. Йдеться про надзвичайно дрібні частинки — деякі з них приблизно у тисячу разів тонші за людську волосину.
Сам факт того, що стакан зроблений переважно з паперу, не означає відсутності пластику. Полімерний шар потрібен для захисту паперу від рідини та збереження форми стаканчика. Проте гарячий напій створює умови, за яких частина цього матеріалу може потрапляти у воду.
Чи небезпечно це для людини?
Ось тут однозначної відповіді поки немає. Дослідники наголошують, що їхня робота не доводить, що паперові стаканчики спричиняють шкоду здоров’ю.
Водночас вплив мікро- та нанопластику на організм людини досі недостатньо вивчений. Саме тому вчені вважають важливим оцінювати матеріали для контакту з їжею та напоями не лише за критерієм екологічності, а й за тим, скільки частинок вони можуть виділяти під час звичайного використання.
Особливо це актуально для гарячих напоїв, адже температура може впливати на поведінку матеріалів.
«Біорозкладний» не завжди означає кращий
Окремо дослідження привертає увагу до PLA. Цей матеріал часто сприймають як більш екологічну альтернативу традиційному пластику. Проте з точки зору виділення частинок результат експерименту виявився протилежним очікуванням: PLA-стаканчики вивільняли значно більше мікро- та нанопластиків, ніж варіанти з поліетиленом.
Це не означає, що PLA небезпечний або що від нього потрібно відмовлятися. Але, на думку науковців, екологічність матеріалу не повинна бути єдиним критерієм його безпеки.
Вчені закликають виробників чіткіше вказувати, з яких матеріалів виготовлене внутрішнє покриття стаканчиків. Регулятори, своєю чергою, могли б розглянути тестування харчових упаковок на виділення мікро- та нанопластику, особливо якщо вони призначені для гарячих напоїв.
Дослідження, опубліковане в ACS Food Science & Technology, фактично нагадує про просту річ: навіть звична чашка кави може бути складнішим поєднанням матеріалів, ніж здається на перший погляд. І перш ніж називати упаковку «екологічною» чи «біорозкладною», варто з’ясувати не лише, що станеться з нею після утилізації, а й що вона віддає напою під час використання.