Періодично з'являються повідомлення про те, що українські системи радіоелектронної боротьби збивають російські балістичні ракети з курсу. Свіжий привід – заява одного з проєктів РЕБ, на яку нещодавно послався Kyiv Independent: нібито вдалося нейтралізувати 58 із 59 повітряних балістичних ракет Х-47М2 "Кинджал". Аналітик розклав, чого технічно потребує така операція й чи взагалі це реально.
Як передає "Хвиля", питання детально розглянув ракетний аналітик Фабіан Гоффманн у своєму ньюслетері Missile Matters. Він зазначає, що термін "збиті" тут є певним натягом: найімовірніше йдеться про те, що засоби РЕБ деградували навігацію ракет настільки, що зробили їх військово неефективними, а не фізично знищили.
Російські балістичні ракети малої та середньої дальності, зокрема ті, які застосовуються проти України, побудовані на гібридній схемі наведення. Вона поєднує інерціальний вимірювальний блок (IMU) із приймачем супутникової навігації, прив'язаним до сузір'я ГЛОНАСС. IMU самостійно відстежує рух ракети, не залежить від зовнішніх сигналів, але втрачає точність із часом – це явище інженери називають інтеграційним дрейфом. Саме супутникові поправки дозволяють тримати точність високою.
За оцінкою Гоффманна, експортна версія "Іскандера-М" – ракета 9М720 – на дальності 300 км, спираючись лише на IMU, дає кругове ймовірне відхилення до 200 метрів. Із корекцією від ГЛОНАСС сучасні конвенційні балістичні ракети малої дальності здатні бити в межах 5-10 метрів від цілі.
Саме на цій залежності й може зіграти радіоелектронна боротьба. ГЛОНАСС одночасно передає сигнал на двох частотних діапазонах – L1 (близько 1602 МГц) і L2 (близько 1246 МГц), щоб коригувати атмосферні затримки. Якщо наземна станція РЕБ забиває обидва діапазони шумом, вона може перебити супутниковий сигнал на приймачі ракети й змусити її навігаційну систему перейти на інерційне ведення. Чим довше супутниковий канал залишається подавленим, тим сильніше ракету зносить із цілі.
У сирому співвідношенні потужностей перевага на боці глушилки, аргументує Гоффманн. Супутники ГЛОНАСС працюють на висоті близько 19 140 км, тоді як ракета 9М723 "Іскандер" на маршовій ділянці підіймається лише до 50-60 км, або до 100 км на так званій настильній траєкторії. Потужна наземна станція РЕБ за кілька сотень кілометрів від траєкторії польоту перебуває значно ближче до приймача, ніж супутники, і теоретично здатна забезпечити співвідношення "глушіння до сигналу", достатнє для блокування корекцій.
Утім, реалізувати це на практиці непросто. Гоффманн перелічує чотири умови, які мають збігтися. Глушилка повинна бачити ракету під крутим кутом, а це вимагає антенної решітки з фазованим керуванням променем – звичайні горизонтально орієнтовані антени РЕБ погано працюють проти цілей високо над собою. Станція має бути активною й у зоні досяжності ще до завершення маршової ділянки: загальний час польоту обчислюється кількома хвилинами, перемістити її після пуску вже не вийде. Глушіння необхідно тримати достатньо довго, щоб інерційний дрейф наростив похибку, яку ракета не зможе компенсувати на завершальній ділянці. І нарешті, придушити захищений військовий приймач GNSS реально лише потужним передавачем, окремим радаром супроводу швидкісної цілі, потужною системою живлення та великою антенною решіткою – а такий габаритний фізичний та електромагнітний "слід" робить саму систему вразливою до контрударів.
Чи розгорнула Україна вже систему, яка задовольняє всі ці умови, з відкритих джерел незрозуміло, пише Гоффманн, хоча сам задум він називає принаймні технічно реалістичним. Він додає більш спекулятивне міркування: ефективніше виконання західних санкцій могло б непомітно допомагати українським операціям РЕБ. Росія так і не змогла повноцінно замінити західну елементну базу в системах наведення своєї дальньобійної зброї – вона продовжує завозити її через треті країни. Якщо ці поставки звузити ще сильніше й змусити Москву переходити на вітчизняні чи дешевші іноземні компоненти, російські IMU стануть менш точними, а приймачі GNSS – вразливішими до глушіння.
Час для такого інструменту цілком слушний. Війна на Близькому Сході розкрутила глобальний дефіцит зенітних ракет проти балістичних цілей і додатково навантажила українську протиповітряну оборону. Саме тому шар радіоелектронної боротьби, здатний доповнити кінетичне перехоплення, був би зараз украй доречним, підсумовує Гоффманн.